Балет

Коли бачиш Валентина Лебедя на сцені, відразу відчуваєш: для нього найважливіше — танцювати, линути в стихію спектаклю, через рух виразити всю напругу емоцій свого героя, передати внутрішню динаміку танцю. І це чи не найголовніша особливість виконавської манери артиста, який прагне змусити глядачів не думати про виконавця, а тільки про танець.

Перша роль Віктора Рибія в Державному академічному театрі опери і балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка, куди він прийшов після роботи в Ленінградському академічному Малому театрі, була романтичною — Еспадо в «Дон Кіхоті» Л. Мінкуса.

Скромна, добра й справедлива Білосніжка з дитячих літ мила нашому серцю. І тому, йдучи до театру на балетний спектакль за однією з прекрасних казок, мимоволі, сам того не помічаючи, готуєшся до побачення з улюбленою героїнею дитячого дивосвіту. Але варто піднятися завісі, як ти забуваєш про все, що знав раніше, ніби вперше вболіваєш за її долю, сумуєш і радієш разом з нею.

Про Валентину Калиновську хочеться говорити, думати, писати. Це балерина яскравої індивідуальності, що розкрилася вже в першій партії, в якій артистка дебютувала на сцені Академічного театру опери і балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

Слава російського балету була і залишається досить гучною. Імена великих балерин відомі всьому світу. Представлення першого російського балетного спектаклю «Балет про Орфея та Еврідіку» відбулося 8 лютого 1673 в селі Преображенському під Москвою, де була побудована "комедійна хоромина". Цей балет не мав істотного значення для розвитку російського сценічного танцю, так як був наслідуванням західно-європейським балетним виставам.