Робота актора. Виправдання

Виправдання пози. Кожний учасник вправи по знаку ведучого (ляск в долоні) приймає яке-небудь положення (позу), не вигадуючи його завчасно, а як вийде: найнесподіваніше, нехай навіть безглузде положення. Потім, не міняючи взятого положення (пози), перевірте себе: м’язово звільніться, тобто залиште тільки необхідну ї достатню енергію для даної пози.

 

І, нарешті, постарайтесь цю позу виправдати. Далі ми з’ясуємо, що визначає термін (названня) "виправдання". Завчасно ж слід вказати, що ми підходимо тут до центрального питання, до самої суті нашої роботи на сцені, оскільки в основі всього того, що відбувається на сцені, як ви далі побачите, повинно лежати виправдання.

Повертаємось до взятого нами по ляску руху. Припустимо, він полягає в тому, що ви підняли обидві руки догори.

 

Зробили ви цей рух випадково, не вигадавши його заздалегідь, так би мовити, несподівано для самого себе. Тепер постарайтесь придумати, уявити з якою метою цей рух міг би бути зроблений в житті, або яка причина в житті могла б викликати у вас цей рух. Скажемо, ви підняли руки до гори, щоб розправити білизну, що висить на дворі на верьовці або щоб підхопити корзину, що падає з верхньої полиці вагона. І коли ваша уява підскаже вам вірний смисл доцільності зробленого вами руху, ось тут цей рух, положення (поза) будуть виправдані. Таких цілей, що виправдовують один і той же рух, може бути знайдена яка завгодно кількість.

 

Ви вже не просто будете стояти зпіднятими вгору руками, а вам буде потрібне це положення для певної мети — для підтримання уявлюваної корзини, що падає. Тепер, знайшовши виправдання, ви самі відчуєте (і ведучий вправу побачить) різницю між невиправданим і виправданим рухом.

 

В першому випадкові (по ляску) воно буде наче недоцільним, в другому (після знайденого виправдання) воно стане доцільним, зрозумілим.

 

Нехай кожний учасник знайде виправдання взятому ним положенню і повторить це положення, маючи на меті знайдене виправдання. Вправу цю можна робити по одному, можна і групою в 4 — 5 чоловіка. Кожний учасник, що прийняв ту чи іншу позу, перевіряє себе м’язово, і, залишивши лише необхідну і достатню кількість енергії для даного положення, починає по черзі придумувати пояснення свойому руху, "осмислювати" його. Він повинен розповісти, як він виправдає взяту позу, і показати, повторити її, але вже маючи на меті знайдене виправдання.

 

Поки перший учасник вправи знайде виправдання, решта може,запам’ятавши свою позу, прийняти звичайне положення, поки не дійде черга до них. Припустимо, що 4 учасника вправи по ляску взяли такі положення:

1) нахилив корпус вперед і руки відвів назад за спину;

2) став на одне коліно і витягнув вперед обидві руки;

3) став з закинутою вверх головою, одна рука в кишені штанів, друга в боковій кишені піджака, або гімнастьорки;

4) сів, тримаючись руками за вуха.

 

Виправдання першої пози: зимою везу санки з паливом. Уявіть собі кількість дров, вагу саней, шукайте відповідний нахил корпуса, упор в ногах, уявіть верьовку, за яку ви санки тягнете, уявіть, як стиснуті пальці рук в залежності від цього, — слоеом, як можна докладніше уявіть собі, що ви везете санки з дровами і повторіть цю позу, але вже осмисливши її знайденим виправданням.

 

Друге виправдання тієї ж пози: намагаюсь розплутати зв’язані за спиною руки.

 

Третє виправдання тієї ж пози: вхожу тихенько в кімнату з подарунками, захованими за спиною і т. д. Ви бачите, що взяту випадково, без будь яких попередніх міркувань, позу можна виправдати найрізноманітнішими способами; правда, в залежності від виправдання поза трохи змінюється (нахил голови, погляд, пальці рук, міра м’язового напруження тощо), але в основному залишається попередньою (взятою по ляску).

 

Виправдання повинно відповідати взятій по знаку ведучого позі.

 

Виправдання другої пози: щукаю предмет, що десь запав під стіл, руками піднімаю скатерть або запалюю сірник. Друге виправдання — стріляю з рушниці на полюванні.

Виправдання третьої пози: слідкую за польотом літака, руками оберігаю кишені, боюсь загубити потрібні документи. Друге виправдання — шукаю в кишені гроші, не знаходжу. Думаю, де б вони могли діватись.

 

Виправдання четвертої пози: заважають займатись, шумлять, сижу над книжкою заткнувши вуха, щоб не відриватися. Друге виправдання — натягаю навушники, слухаю радіо. Третє виправдання — витрушую воду з вух після купання.

 

Виправдань на кожний рух можна знайти скільки завгодно. Чим ближче вони відповідають взятому по ляску рухові, і чим легше спадають на думку тому, що робить вправи, тим краще.

 

В разі, якщо сам той, хто робить вправу, так і не зможе знайти виправдання, керівник і присутні можуть допомогти йому в цьому (як виняток).

 

Виконаною вправу можна вважати тоді, коли поза з знайденим виправданням повторена переконливо, природно, не формально, як було по ляску, а органічно, вмотивовано, осмислено, коли вона наповнена знайденим змістом, тобто виправдана.

 

Виправдання заданих рухів

 

Далі ідуть вправи на виправдання заданих рухів. В цьому випадку керівник сам пропонує кілька рухів, бажано 3 — 4, які повинні іти один за одним, але також не придуманих заздалегідь. Наприклад, керівник каже: підняти праву руку вгору, зробити крок назад і доторкнутись рукою до підлоги.

 

Ви пророблюєте ці три рухи формально, без виправдання, потім, знайшовши виправдання, зв’язавши їх доцільністю, єдністю обстановки намагайтесь повторити так, щоб було зрозуміло з якою метою і з яких причин ви дані рухи робите, тобто виправдайте їх.

 

Скажемо: 1) трясете дерево, 2) відступаєте, щоб розглянути, що з нього впало 3) нахилившись, піднімаєте.

 

Або: 1) дістаєте з полиці банку, вона падає і розбивається, тому ви 2) відступаєте і 3) підбираєте черепки.

 

Або ви пишете масляними фарбами картину: 1) робите угорі мазок (хмару) 2) відступаєте поглянути, що вийшло, 3) нахиляєтесь, щоб промити пензель.

 

Словом, ви бачите, що і в цьому разі виправдань може бути знайдено скільки завгодно.

 

Всі рухи повинні, як уже було сказано, виходити по ляску ведучого мимовільно, випадково. Ні в якому разі не можна придумувати заздалегідь і брати штамповані рухи, танцювальні "па" тощо. Взагалі не слід виправдовувати рухи тим, що "я танцюю", або "граю в яку-небудь гру". Уникайте також виправдань психологічних: "злякався", "зрадів" тощо.

 

Шукайте по можливості більш конкретних виправдань, зв’язаних з фізичною доцільністю даного руху, з предметами — фізичними об’єктами, конкретною обстановкою.

 

І. Рапопорт 1939 р.

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

    Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...