Робота актора. М'язове напруження.

Переходимо тепер до слідуючого відділу нашої роботи. Ми вже говорили про те, що людина відчуває почуття збентеження, коли помічає, що на неї дивляться. На сцені чи на естраді актор чи промовець, що виступає з промовою, переживає це почуття збентеження в більш значній мірі. Усвідомлення, що на тебе дивиться велика кількість людей, викликає інстинктивну несвідому м’язеву реакцію.

Наші мускули немов затискуються, стають занадто напруженими, рух робиться зв’язаним, невільним, голос починає хрипнути, обличчя приймає невластивий йому звичайно в житті надутий вираз, взагалі людина перестає бути сама собою, втрачає простоту, яка властива їй в житті.

Кожному акторові, промовцеві, взагалі людині, що виступає перед публікою, це почуття знайоме. Нерідко бажання перебороти таку зв’язаність від збентеження призводить до другого явища— до розв’язності, розхлябаності й вертлявості, деякого роду сценічного зухвальства в поведінці актора, що по суті є тим же пороком, що й зв’язаність, напруженість тіла. Як зайва зв’язаність, так й зайва розв’язність тіла є результатом безпорадності актора, яка зміцнюється від впливу глядача на актора і є однією з головних перешкод, які необхідно перебороти й без чого неможливий вірний розвиток актора.

Ми звемо цю перешкоду м’язовим напруженням й говоримо, що актор весь час його перебування на сцені повинен бути м’язово вільним.

Увага й м’язи

 Пам’ятайте, що ключем до м’язового звільнення є органічна увага. Ці дві складові частини нашої системи неподільно пов’язані і взаємно проникають одна в одну. Без органічної уваги не може бути повного м’язового спокою. Коли ви остаточно, з усією серйозністю по-справжньому зацікавитесь поставленим перед собою об’єктом, ви наче забудете про м’язи, вони перестануть зава-жати вам. І навпаки : зуміти скинути з себе зайве м’язове напруження, наблизитись до м’язового спокою на сцені — це значить полегшити для себе можливість органічно, уважно поставитись до встановленого об’єкту.

Вільність м’язів 

Що ж таке вільність м’язів (мускулів тіла)? За весь час нашого перебування на сцені ми робимо ті чи інші дії. Наша свідомість дає накази, наше тіло, корячись їй, ці накази виконує; ми говоримо, ходимо, сидимо, жестикулюємо (тобто намагаємось висловити чи підкреслити рухом нашу думку, яку висловлюємо) тощо. Всі ці дії ми робимо при допомозі наших м’язів тіла: ми говоримо при допомозі  м’язів горла, зв’язків, ходимо при допомозі м’язів ніг тощо» М’язи наші для кожного даного положення, яке вони займають, повинні зробити ту чи іншу роботу, затратити ту чи іншу кількість енергії.

В житті ми завжди витрачаємо стільки м’язової енергії, скільки треба для положення, в якому ми знаходимось, — ні краплини більше, ні краплини менше.

Якщо нам треба підняти предмет вагою в 1 клг., ми затратимо сили, напружимось на 1 клг. Якщо ми стоїмо, то м’язи наших ніг настільки напружені, наскільки це треба для підтримання ваги нашого корпусу. І відбувається це інстинктивно, ми не думаємо про це. В житті ми завжди м’язево вільні. Цей життєвий закон (так само як і питання про увагу), обов’язковий і для актора на сцені. Треба витрачати стільки м’язової енергії, скільки вимагається у кожному становищі, яке займає актор. Не повинно бути ні перегрузки м’язової енергії, ні недогрузки її.

Для кожної даної сценічної дії повинна бути затрачена достатня і необхідна кількість м’язової енергії. Намагайтесь оволодіти вашим м'язовим апаратом, стати йога хазяїном, зробити його слухняним у вправах на уроках. Інакше на сцені, коли м’язи почнуть проявляти себе самі, майже незалежно від вашої волі, а тільки від збентеження, від переляку перед глядачем, в результаті може виникнути — і здебільшого так і буває — дуже неприємна картина: здерев’яніле, напружене і фальшиве перебування. ваше на сцені.

Отже, перевіримо наш м’язовий апарат і навчимось управляти ним.

Ось ви сидите на стільці. Звільніться м’язово цілком: руки, ноги, плечі повинні стати зовсім в’ялими, м’якими, голова на шиї ледве держиться, взагалі людина вся повинна стати, як порожній, витряхнутий мішок.

Керівник нехай перевіряє чи остаточно ви звільнились м’язово: піднімає вашу руку, яка сама, цілком від вас незалежно, прийме те положення, в яке її кинув той, що перевіряє; хитне голову, помацає чи послаблені м’язи плечей, ніг. Все це робіть дуже серйозно й обережно, щоб не вдарити тих, що перевіряєте. Тут дуже важливо прослідкувати, щоб той, хто робить вправу, не підігрував, не допомагав тому, хто перевіряє, підняти руку, хитнути головою тощо. Допомогти зробити рух або хоч частину його самому — це значить затратити зайву енергію, а тут ми домовились, що ви сидите цілком як неживий предмет.

Жіночу частину групи нехай перевіряє жінка, яку виділено з групи тих, що вчаться.

Далі, залишаючись в тому ж становищі, починайте підтягувати м’язи поступово. Скажемо, мускули правої ноги поступово напружуються і доводяться до граничного напруження, а вся решта м’язів тіла залишається як і раніше в послабленому стані.

Звичайно, мимовільно частина цього напруження передається й іншим м’язам, немов розіллється по всьому тілу. Ви, одначе, намагайтесь досягти разючої різниці надзвичайно напружених м’язів правої ноги від звільнених м’яких мускулів лівої ноги.

Потім додавайте напруження правої руки й залишайте звільненою ліву. Перевіряйте себе самі і ведучий нехай перевіряє вас. Права частина тіла надзвичайно напружена, ліва— наскільки можливо послаблена. При одночасному обмацуванні мускулів і правого і лівого боків різниця в мірі напруження повинна бути особливо помітна.

Сидіть, стійте і ходіть в такому становищі. Міняйте потім послідовність. Ліва сторона надзвичайно напружена, права, навпаки, звільнена. Все тіло з послабленого, звільненого стану приведіть поступово наповнюючи м’язовою енергією, в надзвичайне напруження, все одразу або по частинам.

Зберігаючи по можливості вільним все тіло, напружте тільки шию, як у гуся, до цього додайте напруження пальців рук. Або надмірно напружте ноги, залишаючи в той же час плечі, руки, шию цілком вільними. Потім, навпаки, ноги, корпус вільні, руки надмірно напружені, тощо.

Словом в першій-ліпшій послідовності напружуйте і звільняйте м’язи свого тіла. Сидіть, стійте, ходіть в цьому становищі. Вчіться володіти різними ступенями м’язового напруження (від граничного напруження до повного звільнення) і переливати м’язову енергію з однієї частини тіла в другу.

В майбутньому, в роботі над роллю, коли вам доведеться шукати походку, маніру триматись, взагалі виявити образ в русі, вміння володіти своїм м’язовим апаратом зробить вам в цьому цілком істотну допомогу. Поки ж для того, щоб бути готовим до наших слідуючих вправ, ви повинні навчитись розбирати: ось у мене зайве напруження в плечах, забираю його — стало зручніше, спокійніше.

Ось я хожу по кімнаті один, походка у мене природна, звичайна. А ось хожу перед групою тих, що займаються, вони на мене дивляться, чи нема в ногах зайвого напруження. Яке відчування було у мене коли я ходив один?

Ви повинні навчитись находити на уроці ту м’язову вільність, той спокій, який властивий людині в житті, коли вона не думає про те, скільки треба затратити енергії, а інстинктивно робить кожну дану дію, затрачуючи необхідну і достатню для цього кількість енергії.

І. Рапопорт 1939 р.