Робота актора. Вправи.

Починаємо ми з простіших вправ на розвиток уваги. Всі учасники вправи сідають в ряд, перший говорить слово (перший - ліпший предмет, що спав на думку, наприклад, "стіл"), другий повторяє перше слово й додає своє (наприклад —"книжка"), третій повторяє два попередніх слова й додає третє, четвертий — четверте і т. д.

Якщо скажемо, всього приймають участь у вправі 10 чол. то десятий повинен повторити 9 попередніх слів і додати десяте. Перший повторяє десять попередніх і додає одинадцяте (починаючи, таким чином, коло спочатку) і т. д. Кожний, що збився, вибуває з вправи, залишаються тільки ті, які безпомилково повторяють в вірному порядкові слова, що називались.

На столі розкладаються речі у випадковому положенні: книжка, олівець, сірники — кілька предметів. Деякий час уважно приглядайтесь і старайтесь запам’ятати, в якому положенні й співвідношенні один до одного речі знаходяться. Потім ви відвертаєтесь, а керівник, що веде вправи, робить ті чи інші зміни в розташуванні речей. Повернувшись потім до столу, ви повинні повернути речі в попереднє положення. керівник і присутні вкажуть вам чи точно ви запам’ятали розташування речей.

Візьміть яку небудь картину і, зосередивши на ній свою увагу, постарайтесь по можливості краще її запам’ятати: які на ній предмети, якими фарбами вони зображені, в якому положенні розташовані, який сюжет картини; потім, відклавши її, постарайтесь по можливості точніше розказати ведучому вправи все, що ви запам’ятали.

Дзеркало. Двоє тих, що роблять вправу, стають один проти одного: один робить рух, другий одночасно з ним, точно як в дзеркалі, повторює його. Керівник перевіряє і вказує, що було зроблено неправильно.

Режисер і актор. Як і в попередній вправі, двоє учасників стають один перед одним (на невеликій відстані). Перший — "режисер"— робить кілька кроків вперед, зупиняється й показує три або чотири простіших рухів, наприклад, простягає руку вперед, стискує пальці в кулак, опускає руку вниз і відходить на місце. Слідом за цим другий — "актор" — повторює рухи, пророблені "режисером", при чому і кількість кроків, і швидкість рухів, і ходу, і положення пальців руки, і височінь, на яку піднята рука, — словом всі деталі руху "актор" повинен повторити з бездоганною точністю. Коли "актор" закінчить вправу, "режисер" повинен сказати й показати, які були при повторенні припущені помилки, а це зобов’язує його самого ("режисера") пам’ятати всі деталі даного руху. Потім ті, що роблять вправи, міняються ролями: "актор" стає "режисером" і показує рухи, а "режисер", що став "актором", повторює їх.

Тінь. Перший учасник ходить і народу робить ряд рухів на свій погляд: зупиняється, повертається, нагинається, взагалі різко міняє положення; другий же, як тінь невідступно іде за ним, намагаючись вловити й повторити все, що робить перший. Характер і швидкість руху — ніщо не повинно уникнути від погляду "тіні". Для цього другий, що зображує "тінь" повинен завжди знаходитись позаду того, що робить рух. Звичайно, тут не може бути такої точності повторення, як в вправі з дзеркалом. Адже рухи "тіні" не повторюють, а скоріше збігаються з нашими, часто підкреслюючи й роблячи їх більш виразними. Проте, в цій вправі, як і в попередніх, перший (що показує рух), не повинен квапитись, а навпаки — діючи ледь-ледь затяжно, зберігачи роздільність, чіткість тих рухів, які він робить.

Цю ж вправу можна виконати цілою групою одразу: перший веде, решта гуськом один за одним слідкують і повторюють рухи попереднього.

Всі ці вправи розвивають спостережливість в учнях і при суворому виконанні й перевірці з боку виявляються цілком корисними й дисциплінуючими для майбутньої роботи на сцені.

І. Рапопорт 1939 р.