Увага до партнера |
1. Відсутність уваги до партнера і до сценічного середовища, яке оточує актора. Кожну секунду перебування актора на сцені його увага повинна бути зайнята(тобто актор повинен мати певний об’єкт уваги). Це одна з необхідних умов творчого стану.
Актор повинен на сцені все бачити і все чути. В першу чергу, звичайно, він повинен бачити і чути партнера, з яким розмовляє. При цьому актор не повинен показувати, що чує і бачить партнера, але насправді бачити і чути. Більше того, він повинен не тільки чути, але й розуміти те, що говорить партнер.
Тільки при цій умові він може вірно ставитись до того, що він бачить і чує, вірно на це реагувати.
Тим часом, дуже часто буває, що актор нічого не бачить і не чує на сцені. Живі стосунки з партнером у цьому разі, природно, неможливі. Живі сценічні барви поступаються місцем штампові, актор починає грати фальшиво, і настає творчий затиск.
Як же повинен режисер усувати згадану перешкоду?
Іноді буває досить просто вказати акторові на необхідність дійсно бачити і чути партнера. Іноді цього буває мало. Тоді режисер може спинити актора в найсильні- шому місці сцени і запропонувати йому уважно розглянути якунебудь деталь на костюмі партнера, наприклад, гудзик, потім волосся, або ніс, або очі. І коли режисер побачить, що увага актора зосередилась, тоді він може запропонувати акторові продовжувати сцену з того місця, на якому він зупинився. Звичайно в таких випадках картина різко змінюється. В актора з’являються живі барви, темперамент і правдиві сценічні почуття. Якщо ж і це не допомагає, то, очевидно, справа не у відсутності уваги, а в якійнебудь іншій перешкоді.
2. Мускульне напруження також є однією з серйозних перешкод для творчого стану. Перебуваючи на сцені в русі або в нерухомості, актор завжди повинен бути мускульно вільним.
Це значить, що на кожне положення або рух свого тіла на сцені актор повинен витрачати стільки мускульної енергії, скільки її для цього положення або руху потрібно, не більше, не менше.
Про те, як позбутися мускульного напруження, докладно розповідається в іншій книзі — "Робота актора".
3. Відсутність необхідних виправдань. Творчий стан актора можливий тільки в тому разі, якщо все на сцені — перший - ліпший вчинок актора, гіерша- ліпша мізансцена, перший-ліпший предмет на сцені, місце дії і т. д. — є для актора цілком виправданим.
Сценічне виправдання — це таке пояснення, таке мотивування, яке, поперше, цілком відповідає тому образові, що його грає актор, а, подруге, є до кінця переконливим для самого актора.
Якщо актор не знає, чому він гак, а не інакше ставиться до партнера, якщо він не знає, чому він у даний момент виходить на сцену, і т. д., тобто якщо для нього щонебудь залишилось невиправданим—він творчо грати не може. Відсутність виправдання найдрібнішого факта може бути перешкодою для творчого стану.
4. Неясність ставлення також є перешкодою в акторській творчості. Як ми вже не раз вказували, завдання будуються залежно від ставлення, і природно, що не знаючи ясно свого ставлення, актор не може вірно виконати задане йому завдання.
5. Прагнення актора зіграти почуття також часто є перешкодою. Режисер зобов'язаний, помітивши це, відразу ж спинити актора. У цьому разі найкраще підказати акторові дійове завдання.
6. Нарешті, серйозною перешкодою може бути допущена неправда. Під час репетицій режисер не повинен пропускати фальші, хоча б у зовсім незначному місці. Допущена неправда тягне за собою іншу і кінець- кінцем приводить до штампу, з яким пізніше буде дуже важко боротися. Тому режисер зобов’язаний помічати кожну, навіть найменшу, неправду в грі актора і добиватись усунення цієї неправди.
Усе, що ми перелічили, є перешкодою для творчості. Зосереджена увага, мускульна свобода, наявність виправдань, виконання дійового завдання, сценічні стосунки між партнерами, які випливають звідси, і почуття сценічної правди — все це найнеобхідніші умови для творчого стану. Відсутність однієї з цих умов тягне за собою зникнення інших. Режисер повинен уміти знайти головну, основну причину творчого затиску для того, щоб її усунути.
Звідси видно, яке знання актора, яке вірне і проникливе око повинен мати режисер.
Це не повинно лякати початківців. Ці якості легко розвиваються. Не треба тільки прагнути до легкого успіху. Треба любити й цінити актора і не заспокоюватися доти, поки акторське виконання стане органічним (легким, вільним), внутрішньо наповненим і художньо правдивим.
Г. Захава, К. Міронов. 1937 р.
|