Акторське мистецтво

До цих вправ треба поставитись найсерйознішим способом. Перш за все треба встановити дисципліну занять. Треба, щоб всі учасники зрозуміли і усвідомили, що вони зібралися для сумісної творчої роботи, яка вимагає засвоєння певних навичок, виховання певних властивостей, без яких не можна по-справжньому добре зіграти роль.

Подивіться, як поводиться людина, яка знає, що вона сама, що її ніхто не бачить. Перевірте це на собі Ви самі, ви себе відчуваєте цілком вільно, ви читаєте, або думаєте про щось, чи просто відпочиваєте, або потішаєтесь чим не будь, граєте на якомусь музичному інструменті.

Коли тобі двадцять — мрієш, з тридцять — шукаєш, сорок — пора діянь, півста — зрілість... Солісту Київського державного театру оперети Романові Яновичу Пружанському — п'ятдесят. За плечима — мрії, неспокій шукань, справа життя — театр.

Одвідавши далі Полтаву та Ростов, реорганізу­валася після літньої перерви трупа. За антрепренера став М. П. Старицький, що приніс трупі не тільки широко відоме ім’я письменника та громадського діяча, але й гроші, що дали можливість краще об­ставляти п’єси.

1. Відсутність уваги до партнера і до сце­нічного середовища, яке оточує актора. Кожну секунду перебування актора на сцені його увага повинна бути зайнята(тобто актор повинен мати певний об’єкт уваги). Це одна з необхідних умов творчого стану.