Новий український театр |
Виставу "Наталка Полтавка" І. Котляревського в Полтаві (1819 р.) пов'язують з початком нового українського театру. Хоча у подальші десятиліття театр розвивався дуже мляво ("Назар Стодоля" Т. Шевченка й "Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка). Наприкінці 50-х років XIX століття в Києві, Кременчуці, Кам'янці-Подільському, Одесі, Чернігові та інших містах виникають аматорські театри. Але на розвиток професійного українського театру мав вплив Емський указ (1876 рік). Він забороняв вистави українською мовою. Вже на початку 1880-х років XIX століття в Україні театральне життя пожвавилося: в Києві, Кременчуці, Полтаві, Харкові наприкінці 1881 року з ініціативи М. Садовського й М. Кропивницького акторами російської трупи Г. Ашкаренка було дано кілька українських вистав. В 1882 році у Єлисаветграді (Кіровоград) М. Кропивницький створив професійну українську трупу, до іі складу ввійшли брати Тобілевичі - Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський та М. Заньковецька, Марія Садовська-Барілотті. Ця трупа мала назву театр корифеїв (у давньогрецькому театрі "корифей" - заспівувач або керівник хору). Однаково володів усіма театральними професіями засновник трупи М. Кропивницький (але перевагу надавав акторству): він був педагог та організатор театральної справи, композитор, художник, виконавець музичних творів, драматург, режисер, актор. Відомий український драматург М. Старицький теж доклав до цієї справи немало сил, він за власний кошт придбав декорації і гардероб для театру. В 1883 році виставою "Наталка Полтавка" І. Котляревського трупа відкрила сезон в Одесі. Для збагачення репертуару українського театру у наступні роки було створено низку п'єс: "Пошились у дурні", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "Дай серцю волю, заведе в неволю" М. Кропивницького; "Маруся Богуславка", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Оборона Буші", "Талан", "Не судилось" М. Старицького. |