Її прекрасний спів

Це ім’я знають в Києві всі. Якось я була свідком такого епізоду. Жінка з хлопчиком-школярем проходила повз службовий вхід Театру опери і балету. Артисти саме розходилися після закінчення вистави.

Одна артистка вийшла з великим букетом квітів. І жінка, зупинившись на мить, сказала хлопчикові: «Дивись, сину, — це прекрасна співачка. Запам’ятай — Євгенія Мірошниченко».

Мабуть, немає на Україні таланту більш самобутнього, ніж талант народної артистки СРСР, лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка Євгенії Семенівни Мірошниченко. Вже сам її голос — легкий і ніжний, надзвичайно красивого тембру і феноменального діапазону — може захопити найвимогливіших цінителів мистецтва. А гармонійне поєднання віртуозного володіння голосом, акторської майстерності і живого почуття народжує той неповторний світ її героїнь, що дозволяє глядачам з легкістю відрізняти цю актрису від інших. Вони надзвичайно яскраві і різні — ЇЇ Джільда, Лакме, Лючія, Віолетта, Розіна, героїня монодрами «Ніжність».

Євгенія Мірошниченко не тільки знаходить своє власне, індивідуальне прочитання партії, але й щоразу, в кожній наступній виставі, грає ЇЇ трохи по-іншому. Секрет цього постійного оновлення персонажів — у безперестанній роботі творчого уявлення, творчого мислення актриси, мистецтві переживання ролі, у вмінні по-справжньому глибоко відчувати свою героїню. Співачка черпає своє натхнення в музиці. Все це дає їй можливість невтомно шукати і знаходити нові грані своєрідних, правдивих і, що особливо характерно для неї, завжди емоційних образів.

Остання робота співачки — Джільда у поновленій минулого року опері «Ріголєтто» Д. Верді. Підкреслювана іншими виконавицями лірична •сторона характеру героїні не знайшла в образі, створеному Мірошниченко, традиційного втілення. Актриса скоріше підкреслює поривчастість, полум’яність Джільди, яка переростає в неї із наївної дівчини в рішучу, стійку жінку. Це особливо добре видно у сцені з Ріголєтто в другому і третьому актах. Співачка найбільше зворушує саме в драматичних епізодах вистави.

Надзвичайний успіх випав на долю Євгенії Мірошниченко в ролі Лючії ді Ламмермур — головної героїні однойменної опери.За загальним визнанням, Лючія — краща роль співачки. Опера Г. Доніцетті йде в театрі тринадцять сезонів, і заслуга Євгенії Мірошниченко в цьому незаперечна. Вона створила образ ніжної, ліричної дівчини, яка вражає своєю незламністю, силою внутрішнього опору. Ці суперечливі риси характеру Лючії найвиразніше розкриваються в сцені божевілля, побудованій на основі співставлений ряду контрастних епізодів, які виявляють душевний стан дівчини. Сцена божевілля у виконанні Мірошниченко стає кульмінацією вистави.

Є в творчому доробку співачки роль, що дозволяє їй показати, так би мовити, найніжніші, пастельні барви своєї акторської палітри. Це — Лакме в однойменній опері Л. Деліба. Образ юної жриці — «дочки богів» — суто ліричний, позбавлений будь-яких сценічних ефектів, Євгенія Мірошниченко втілює з великим почуттям міри й художнім тактом.

З великим успіхом виступає співачка і в партії Розіни в «Севільському цирульнику» Д. Россіні. В ній розкривається ще одна риса багатогранного таланту актриси — вміння відчувати комічне. Тому, як на свято, поспішають глядачі на зустріч з життєрадісною, дотепною і гонористою дівчиною, якою показує її співачка.

Євгенія Мірошниченко — в розквіті творчих сил. Нещодавно актриса, вже відзначена раніше високою нагородою — орденом Леніна, одержала орден Жовтневої революції.

Вітаючи Євгенію Семенівну, хочеться побажати, щоб довгі роки лишався нев'янучим її іскристий, життєрадісний, полум'яний талант.

О. Пергамент 1976 р.

 

Останні статті



  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

    Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...

  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...

  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше



  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою.
    Детальніше...

  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...

  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...