Мислити і діяти на сцені |
|
Сьогодні, не знаючи, заради чого граємо ту чи іншу п'єсу, не можна нічого зіграти. Часом ми бачимо на сцені обдарованого актора, який добре володіє голосом, пластичний, виразний, має хороші природні дані. Але нас не залишає почуття невдоволеності. Це означає, що його органічність, його привабливість, всі його позитивні якості не були спрямовані ним і режисером на вирішення єдиної теми спектаклю. Він був сам по собі. Усі ж компоненти вистави повинні працювати тільки на єдине надзавдання, заради якого здійснюється вистава. Відійшли в далеке минуле ті часи, коли ходили тільки на певного актора. Іноді глядачі спеціально приходили на момент появи цього виконавця на сцені, коли він, «відсуваючи партнерів», робив два кроки до рампи і починав один грати. Сьогодні ми йдемо на «Гамлета», здійсненого в Театрі на Таганці, знаючи прекрасно зміст цього твору. Але нас цікавить, як колектив вирішує тему, і яку тему взагалі акцентує в цій п'єсі, і яку позицію займає по відношенню до неї. Нам цікаво, як режисер, котрий визначає кредо театру, через акторів — своїх «місіонерів» — проводить в життя свою позицію, своє розуміння життєвих категорій і явищ. Життя таке стрімке, що невмолимо вимагає від художника йти в руслі з ним. Інакше митець відстане, і житиме критеріями минулих років — а це загибель для нього. Я б навіть сказав, що митець повинен йти на- ' віть трохи попереду, передбачаючи І своєю творчою інтуїцією ті чи інші явища суспільного життя. Як народився театр «Современник»? На базі школи-студії МХАТ, традицій Художнього театру ці молоді актори почали грати і ставити вистави по-новому. На одній основі, на одному принципі, але з іншою методологією акторської гри. Я впевнений, що в наші дні і геніальний Хмельов не став би шукати пристосувань для шиї, для спини, для вух ! тощо. Проблеми гумозу, наклеєних носів, підборідь, вусів вже не існує. Ці зовнішні ознаки людського характеру відходять у минуле. Сьогодні люди хочуть зрозуміти людську і громадянську сутність актора. До людини через людину — так учить нас чудовий режисер і педагог Андрій Олександрович Гончаров. Осягнення внутрішнього світу людини — в цьому напрямку розвивається наша професія. Предмет нашого мистецтва, суть нашого фаху — рух, дія. Нині захопити глядачів тим, що ти достовірно гаркавиш чи кульгаєш, або перевтілився так, що навіть рідна мати тебе не впізнала, не можна. Думка — головна якість акторського впливу на зал. Ми спостерігаємо за тим, як актор на сцені діє, як мислить і куди спрямований його темперамент. Здатність збуджуватися самому запропонованими обставинами ролі і п’єси, збуджувати інших в діях і відчуттях (тобто реалізовувати інформацію) — дуже важлива якість актора. Сьогодні, як ніколи, виходить на перший план особистість виконавця. Мені здається шкідливим поняття «я граю». «Я існую» — ось правильне розуміння свого перебування на сцені. «Привласнити» собі свого героя і обставини ролі, поєднати його з самим собою — ось що необхідно. Повністю, до кінця, до глибини душі використати власне «я» в запропонованих обставинах ролей і п’єс. О. Лазарєв |