Трудівник сцени |
Є люди, без яких не можна собі уявити театральний колектив. Часто це актори, котрих люблять і колеги, і публіка. А може це бути й людина, невідома широкому колу глядачів, але яку в театрі вважають необхідною, незамінимою. Саме таким став для франкізців Федір Васильович Трудаєв. Майже сорок років він у нашому колективі і здобув високий авторитет завдяки своїй працелюбності, скромності, безмежній відданості театрові. П’ятнадцятирічним пітерським хлопцем Федір Трудаєв пішов заробляти власний хліб. Можливо, тоді відчув він перший потяг до мистецтва, до театру... Чи в ті далекі двадцяті роки, коли молодий вихователь Київського інтернату ім. К. Лібкнехта готував з учнями оформлення для мітингів, колон демонстрантів, закличних агітп’єс. У 1935 році Федір Васильович прийшов у професійний театр. Спочатку це був київський ТЮГ, а потім — Театр ім. І. Франка. Відтоді всі свої знання, все своє вміння він віддає улюбленій справі. Довгий час очолював він наш бутафорський цех. Не було його в театрі тільки чотири воєнних роки. І досі Федір Васильович згадує грізні осінні дні 1941-го, боі під Волоколамськом, радісний травень 1945-го, травень Перемоги. Одразу після демобілізації ф. Трудаєв повернувся в рідний театр. Федір Васильович боав участь у створенні оформлення до 156 вистав. Працював із видатними театральними художниками А. Драком, М. Уманським, В. Меллером, Ф. Ніродом... Кілька років тому Федір Васильович передав наступникові справу керування бутафорським цехом. Але без театру не може і нині працює в тому ж цеху, ділиться своїм досвідом з молодими. Відзначаючи 80-ліття свого ветерана, франківці адресували йому багато теплих привітань. Але не відпочинку бажали друзі й колеги, а нових звершень, довгих трудових літ, бо інакше не мислить свого життя комуніст Федір Васильович Трудаєв. В. Гончаров 1976 р. |