Григорій Савич Сковорода і театр |
|
«Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого — чисту та моральну». Павло Тичина. В історію філософської думки на Україні Григорій Савич Сковорода ввійшов як просвітитель і демократ, який відобразив у своїх творах протест народу проти кріпосницького гніту і його мрію про загальне щастя. Критикою схоластики, матеріалістичною і атеїстичною тенденціями своєї філософії він проклав шлях розвиткові на Україні матеріалізму й атеїзму. Душа рідного народу, невичерпні скарби його характеру й мудрості з явилися найглибшим філософським джерелом для мислителя. Українське народне вільнодумство було одним із першорядних фактів, що визначили світогляд Сковороди. Разом з тим, оригінально ствердившись у творчості філософа, який з палицею пілігрима, флейтою і торбою за плечима пройшов Україну в часи скасування Січі і запровадження кріпацтва, воно внесло з іменем Сковороди в українську культуру нові естетичні поняття. Він уперше органічно пов’язав естетичний ідеал з трудящою людиною. В пісні 24-ій «Сада божественных песней» філософ ясно говорить про це: «А мій жребій з голяками». Філософія і художня творчість Сковороди були важливими чинниками звільнення українського театру і драматургії з-під впливу релігії та ствердження в ній елементів реалізму й волелюбних ідей. Висіяне з теоретичних і поетичних творів Сковороди українське народне вільнодумство загострило соціально-етичне звучання української драматургії, дало плідний засів народності професійних труп і аматорських гуртків українського театру Наддніпрянської України і Галичини XIX ст. Григорій Сковорода відіграв велику роль у розвитку старої української драми і її своєрідної форми — інтермедії. Звернення Сковороди до української народно-поетичної творчості опліднило процес ствердження в українській драмі видовищно-драматичних елементів, закладених у численних народних українських звичаях і обрядах, і прискорило самостійну переробку старою українською драмою образів і сюжетів польських єзуїтських драм. Розвиткові нового комедійного театру сприяло ствердження в народному ляльковому театрі (вертепі) кінця XVIII — початку XIX століть антикріпосницьких мотивів, висміювання кріпосників, ненависть до експлуататорів, сатиричний і життє-стверджуючий характер вистав. У ствердженні цих мотивів велику роль відіграв оптимізм художньої сатири, памфлетів, гротеску творчості Сковороди, насиченість його байок і «притчів» філософськими педагогічними і загальнолюдськими ідеями. Особливе значення в уторуванні шляху розвитку українського театру належить Сковороді — зачинателю нової української літератури, створювачу української прозаїчної мови в ранній стадії її розвитку; Сковороді — музикантові в становленні жанру української сатиричної пісні та пісні-романсу, в ствердженні музичної мови, що тяжіла до народно-пісенного мелосу. Благотворний вплив на долю українського театру мала і поетична творчість філософа-м/зиканта. Його вірші були, по-суті, першими народними піснями літературного походження. Разом з тим, Сковорода вперше як письменник був прийнятий в українську народну пісню. Лірники на кобзі по всій Україні виспівували під псалми багато з поетичних творів мислителя, зокрема, його «Всякому городу нрав і права», «Полевая песня господина Сковороды», «Пісня про правду і кривду», «Ой ти пташко, жовтобоко», «Стоїть явір над водою» та інші. Від Сковороди «прослалися стеж-ки-доріжки — через Некрашевича й до Котляревського, й до Марка Вовчка, й до Шевченка» — підкреслював Тичина. Сміх Сковороди, його сарказм, у великій мірі, підготував появу сміху Котляревського. Гострий злободенний зміст вірша і пісні Сковороди «Всякому городу нрав і права» обумовив його використання у п'єсі «Наталка Полтавка». Прозвучавши вперше зі сцени Полтавського театру в 1819 р., пісня зберігає своє місце і значення в усіх редакціях «Наталки Полтавки» до наших днів. Мандрівний «народний університет і академія», український Горацій Григорій Савич Сковорода як оригінальний мислитель і талановитий поет, композитор і професіональний музикант-виконавець відіграв велику роль в історії нашого народу. Мирослава Ліпецька |