Поділ п'єси на частини |
Що значить поділити п’єсу на частини? У всякій правильно побудованій п’єсі легко визначити дві-три визначені події, які ламають лінію розвитку п’єси. Ці визначні події і є межами тих частин, на які ділиться п’єса. Отже, в кожній п’єсі ми можемо визначити три- чотири, максимум п’ять частин. Ці частини звичайно не збігаються з поділом п’єси на акти або дії. Перелом, тобто межа між двома частинами звичайно знаходиться в середині того або іншого акта. Подивимось, які важливі події відбуваються в п’єсі „Диктатура". Першою такою подією є зрив загальних зборів селян куркулями, керованими Чирвою. Малоштан зрадив Дударя, Чирва виграє. Другий важливий факт: Ромашка викриває Малоштана. Третій — Дудар згуртував навколо себе актив. Куркулі готують замах на Дударя. Четвертий — у куркулів знайдено захований хліб. Чирву остаточно викрито. Проте, нам треба не тільки визначити події, які відокремлюють одну частину від іншої, і тим самим визначити ці частини, — нам треба ще правильно зрозуміти ці частини і дати їм заголовки. До останнього слід поставитись надзвичайно серйозно. Це дуже відповідальний етап роботи. Правильно назвати (дати заголовки) частини п’єси можна тільки зрозумівши їх залежність від наскрізної дії. Крім того, ми повинні дуже добре відчувати своє ставлення до того, що відбувається в тій частині п’єси, якій ви хочете знайти правильну назву. Без правильно знайденого ставлення до подій, які відбуваються в кожній частині, ви не зможете вірно ні зрозуміти, ні назвати цю частину. Отже, підшукування правильної назви частинам п’єси — це дуже відповідальна частина роботи: підшукуючи потрібні назви для кожної частини, ви заготовляєте творчу поживу для вашої дальшої роботи над п’єсою. На це не слід шкодувати ні часу, ні старання. Підшукавши назву, яка вам на перший погляд здається придатною, не заспокоюйтесь на ній, перевірте її добре, спробуйте знайти більш вірну і виразну, одне слово, шукайте доти, поки назва не буде цілком точно визначати зміст і сенс даної частини. Назвати частину — це значить знайти таку фразу, дуже коротку, яка б точно, з правильним ставленням, визначала, що ж повинно бути в цій частині зіграно всіма акторами, які беруть у ній участь. Ви таким способом визначите, що повинен дістати кінець-кінцем глядач від даної частини. Кожний глядач знайде, звичайно, для кожної частини свою назву відповідно до того, як він ставиться до подій, що відбуваються в даній п’єсі. Щоб дати деяке уявлення про те, як можна назвати частини п’єси, повернемось до п’єси Микитенка "Диктатура". Ми визначили чотири важливі події, які змінюють лінію розвитку цієї п’єси. Наприклад, перша подія — доведення Дударем плану хлібозаготівель до відома загальних зборів — викликає шалений опір Чирви та його компанії, яка намагається повести за собою середняків проти бідноти, проти Дударя. Чирва вдається до тактики саботажу дати добровільно, не вказуючи цифри. Ромашка в розмові з Дударем усвідомлює свої помилки і відходить від Чирви. Він також викриває Малоштана; криза в серці Малоштана змінює гнів Дударя, — він зрозумів, що Малоштана одурено, як маленького хлопчика. Тепер фронт, скерований проти Чирви, набуває нової сили і готує поразку класового ворога — Чирви. Чирва програє. І, нарешті, іде, так би мовити, післяслово — утвердження колгоспу, викриття перекручень — "яйцептах" хоче усуспільнити "курку “, — а також остаточне викриття Чирви, що вдається до бандитизму, — його путь скінчилась. Тепер спробуємо назвати частини, обмежені згаданими визначними подіями. В першій частині говориться про підготовку до хлібозаготівель. З розмов, які відбуваються в першій дії, глядач знайомиться з дійовими особами. Це коло розширюється в другій дії. Становище і матеріальні інтереси дійових осіб, частково розкриті в першій дії, цілком розкриваються в другій дії. Розкривається також і тактика Дударя під час хлібозаготівель. Виходячи з наскрізної дії, ми можемо першу частину назвати „боротьба за план". Другий важливий факт — опір куркулів, виступ Малоштана, зрив зборів, зрив плану, активний виступ Ромашки, скерований проти Чирви — можемо назвати: "Ромашка допомагає Дудареві". Третій важливий факт — Дудар мобілізує всі сили і скеровує їх проти Чирви. Нейтральних у цій боротьбі нема і цю частину можна назвати „клас проти класу". Дудар виходить на фронті хлібозаготівель переможцем. Тепер Ромашка і Малоштан з допомогою Дударя організовують колгосп. Чирва перейшов до терору. Ал’е його викрито й знешкоджено. Четверту частину можна назвати так: "Чирва програв", або "Перемога Дударя". Так, приблизно, ми могли б назвати частини п’єси "Диктатура". Дібравши назви для визначених нами частин п’єси, ми можемо розставити ідеологічні акценти. Під цим треба розуміти визначення таких моментів спектаклю, які є найвиразнішими для ідеї всього спектаклю. Ми повинні виявити моменти, які найяскравіше виражають ідею спектаклю. Повернемось до нашого прикладу з п’єсою "Диктатура“ і спробуємо знайти в ній такі моменти. Ми бачимо, що сцена розмови Ромашки з Дударем і Малоштаном має вирішальне значення для всієї п’єси. Чим яскравіше буде подана ця сцена, тим яскравіше буде розв’язана, розкрита провідна думка, провідна ідея спектаклю — пролетаріат вириває трудящого селянина з пазурів експлуататора і веде його до соціалізму. В сцені, коли Ромашка і Малоштан усвідомили своє місце в боротьбі проти Чирви, ідея спектаклю виявляється найяскравіше: після цієї сценки глядач уже повірить, що за ходом дії Чирва буде викритий і розгромлений. Отож, сцена розмови Дударя з Ромашкою і сцена розмови Дударя, Ромашки, Малоштана та інших (Ромашка викриває Малоштана) вимагають, щоб на них поставити особливий наголос (ідеологічний акцент). Саме для цих сцен треба знайти найяскравіші, найвиразніші сценічні фарби. Тоді ідея спектаклю буде донесена до глядача з найбільшою повнотою і переконливістю. Отже, ми визначили наскрізну дію і контрдію п’єси, ми визначили відношення кожного образу до наскрізної дії і поділили п’єсу на частини. Ми також визначили наше ставлення до подій, які відбуваються в цих частинах, і в зв’язку з цим нашим ставленням так або інакше назвали окремі частини п’єси. Г. Захава, К. Міронов. 1937 р. Переклад М. Дібровенка |