Наскрізна дія

Ми говорили про початкову стадію роботи режисера над п’єсою. Ми говорили про перше враження від п’єси і про визначення п’єси та ідеї.

Ми говорили про те, як повинен вивчати режисер життя, тобто живу дійсність (у межах теми даної п’єси).

Ми зрозуміли, що в наслідок знайомства з живою дійсністю режисер приходить до певного, глибшого розуміння суті тих явищ, які зобра­жені в п’єсі.

Після цього він встановлює чи збігається ідея п’єси (автора) з тією ідеєю спектаклю, яка наро­дилась у нього в наслідок вивчення самої дійсності.

Ідея спектаклю збігатиметься з ідеєю п’єси, якщо в наслідок вивчення дійсності режисер визнав ідею п’єси правильною. Проте, ідея спектаклю може і не цілком збігатися з ідеєю п’єси, як це ми бачимо хоча б на такій п’єсі, як комедія Тобілевича "Хазяїн", де наше ставлення до зображуваної дійсності не цілком збігається з ставленням автора (Тобілевича). Про дійсність часів Тобілевича ми тепер знаємо значно більше, і знаємо цю дійсність глибше, ніж знав Тобілевич. Ми дивимося на неї з погляду трудящих, які перемогли таких глитаїв, як Пузир ("Хазяїн"— Тобілевича), як Чирва ("Дикта­тура“ — Микитенка).

Визначивши ідею спектаклю, ми повинні всі зображені в п’єсі образи, кожну дійову особу піддати оцінці.

Для кожного образу ми повинні встановити, чи є даний образ представником корисної, прогресивної частини суспільства чи ні, чи є він представником тієї частини суспільства, яка живе і діє на користь трудящого люд­ства, чи навпаки. У наслідок такої оцінки в нас виникає те чи інше почуття до кожного образу. Це почуття або, інакше кажучи, емоціональне ставлення до обра­зів, надалі спрямовуватиме нашу роботу, воно підкаже нам форму спектаклю і манеру акторської гри.

Якщо ми дамо таку ідеологічну оцінку особам, які діють у п’єсі Микитенка "Диктатура", то побачимо, що серед усіх образів, зображених Микитенком, одні викли­кають співчуття, любов і взагалі доброзичливе ставлення до себе, інші ж, навпаки, викликають класову знена­висть. Отже, образи і своєю класовою приналежністю і своїми вчинками викликають різні ступені пошани, співчуття, любові чи презирства, зненависті, насмішки.

В наслідок такого ставлення до образу п’єси ми мо­жемо встановити, що п’єса Микитенка "Диктатура" в де­чому поєднує моменти драматичні — вагання Малоштана й вагання Ромашки та становище Дударя в певні моменти (сцена "кризи в серці", на подвір’ї Чирви). Чирва-Козир також переживає драму.

Це драма класового ворога, який не хоче відступити з дороги, не хоче зійти з сцени життя, як представник останнього класу експлуататорів, але його переживання для нас чужі, ворожі. Коли ми хвилюємося за Дударя, Малоштана в драматичні моменти, співчуваємо йому, то до переживань Чирви ми ставимося інакше — вони не викликають в нас співчуття. Навпаки, поразка Чирви та його спільників, їх драма — для нас перемога й радість. Крім того, в п’єсі є багато елемен­тів комедійно-сатиричних (епізоди: Параня і Гусак, Пі­вень і Паранине весілля в Півня, та ін.).

Визначивши жанр (вид) драматичного твору, ми змо­жемо визначити і певний підхід кожного актора до своєї ролі. Режисер повинен усвідомити кожний образ, щоб трактувати його саме так, як він має звучати у відпо­відній для нього життєвій обстанові. Драматичні персо­нажі зберігають своє забарвлення, відмінне від забарвлення персонажів комедійних. В іншій п’єсі при оцінці обра­зів, як от, наприклад, у комедії Тобілевича "Хазяїн", більшість персонажів розгортається в плані комедійно- сатиричному. Тут підхід кожного актора до своєї ролі повинен випливати з загального забарвлення п’єси.

Отже, в п’єсі одні образи є представниками куркульні, а інші — представниками трудящих. Природно, наше ста­влення до них буде різне. Трудящі викликатимуть в нас співчуття, а куркулі вороже почуття.

Одночасно ми визначимо і стосунки дійових осіб між собою. Ми побачимо, що дійові особи одної групи та дійові особи другої групи перебувають у стані боротьби між собою. Соціологічний аналіз п’єси поступово пере­йде в аналіз театральний.

Театральний аналіз ми починатимемо з визначення на­скрізної дії п’єси. Що таке наскрізна дія? Для того, щоб це зрозуміти, відповімо собі на питання, що таке дія взагалі.

Всяка дія являє собою сукупність людських вчинків, спрямованих до певної мети. Наприклад, людина встала, підійшла до вікна і зачинила кватирку. Це дія. Людина зробила ряд вчинків з метою уникнути протягу. Отже, дією ми звемо осмислену поведінку людини. Якщо лю­дина без усякого приводу тиняється по кімнаті, то це не може бути названо дією. Дія починається там, де вчинки людини здійснюються осмислено, тобто там, де вони спрямовані до досягнення певної мети.

Ризкрити дію — це значить зрозуміти ту мету, ради якої людина робить даний ланцюг вчинків.

Отже, ми зрозуміли, що таке дія. Що ж таке на­скрізна дія? Наскрізна дія — це така дія, яка проходить крізь усю п’єсу. Наскрізна дія - це те, що роблять люди протягом усієї п’єси. Значить, визначити наскрізну дію п’єси — це зрозуміти, що і з якою метою роблять виве­дені в п’єсі дійові особи протягом усієї п’єси.

Для того, щоб легше підійти до визначення наскрізної дії, спробуйте, прочитавши п’єсу, коротко своїми сло­вами розповісти її зміст, як це ми зробили з п’єсою "Диктатура". Потім спробуйте передати зміст п’єси своїми словами ще раз, але тільки коротше, відкинувши все другорядне. Проробіть це кілька разів, поки зміст п’єси не укладеться у вас в двох-трьох фразах.

Якщо ми про­робимо це з п’єсою "Диктатура", тобто будемо дедалі коротше викладати її зміст, то кінець-кінцем скажемо так: "Кадровий робітник Дудар, спираючись на середняка Ромашку, незаможника Мало­штана і сільський актив, розбирає опір Чирви під час хлібозаготівель і розчищає грунт для колективізації".

Тут перед нами ясно виступає наскрізна дія п’єси.

Усяка дія завжди відповідає на два питання: що роблять і нащо роблять (або чого хочуть).

Що робить Дудар у п’єсі "Диктатура"? Він прагне чітко і послідовно проводити політику партії на селі, об’єднати середняків і незаможників в єдиний міцний колектив. Нащо він це робить, або чого він при цьому хоче? Хоче, спершись на місцеві сили, взяти лишки хліба, які є в куркулів, для промисловості, а також зла­мати опір куркулів, скерований проти колективізації. Коли ми визначили наскрізну дію, то тим самим ми ви­значили також і наскрізну конгрдію (протидію).Цей кон­флікт, ця сутичка лежить в основі даної п’єси.

У всякому творі, написаному для театру, конфлікт (сутичка), отже, і боротьба, яка виникає на основі цього конфлікту, повинні бути обов’язкові. Де нема боротьби, там нема дії, а де нема дії, там нема і п’єси, нема театру.

В п’єсі "Диктатура" основним представником наскріз­ної дії є Дудар. Контрдією тут є лінія (поведінка) Чирви- Козиря, який намагається зірвати і хлібозаготівлі і ко­лективізацію. Виникає конфлікт (сутичка) і боротьба між Дударем і Чирвою-Козирем.

Після визначення наскрізної дії та наскрізної протидії і її основних представників ми повинні розставити і решту дійових осіб по відношенню до наскрізної дії.

У нашому прикладі, в п’єсі "Диктатура" Ромашка спо­чатку завагався, пішов на нараду куркулів, хоч і не брав там активної участі, а потім переходить на бік Ду­даря. Це ж сталося і з Малоштаном, що через несвідо­мість допомагав Чирві. Оці два персонажі спочатку допомагають Чирві виконати його наскрізну контрдію, а потім відриваються від нього і допомагають Дудареві виконати його наскрізну дію.

Окремі образи можуть займати особливе становище щодо наскрізної дії. Наприклад, Гусак спочатку нібито зайнятий лише Паранею — вірніше пшеницею, яку повинен продати Півень на "вольному ринку" і дати йому як придане за Паранею. Гусак — цей вичищений з радянського вишу куркуль стає „теоретиком" куркульської групи, носієм політичної її програми. Отже, всі образи п’єси розподіляються так або інакше стосовно до наскрізної дії.

Після цього ми можемо перейти до наступного етапу роботи—до поділу п’єси на частини.

Г. Захава, К. Міронов. 1937 р. Переклад М. Дібровенка