Стиль модерн

Під словом «модерн» (французьке modrnе) в наш час переважно розуміють прикмети «сучасного», або «новітнього» стилю. Ми розглянемо модерн як конкретно-історичне стильове спрямування кінця XIX — початку XX ст.

Цей напрям в архітектурі і матеріально-художній культурі виник в Бельгії й Австрії в 90-х роках минулого століття, як певний протест проти буржуазної еклектики, як спроба створити новий стиль епохи.

Німецький архітектор К. Ф. Шенкель, який все життя творив у стилі класицизму, ще в 30-х роках XIX ст. записав у своєму щоденнику: «Кожна велика епоха спорудила собі пам’ятник створеним нею архітектурним стилем. А чи не спробувати і нам знайти свій власний стиль?». Пропагандистами нового стилю модерн в кінці XIX ст. виступають бельгійські архітектори А. Ван де Вельде і Віктор Орта, близькі твррчим спрямуванням до художників-новаторів Ван-Гога, Сезанна і Родена.

В творчості Вельде і Орта, а пізніше Отто Вагнера в Австрії, Антоніо Гауді в Іспанії та інших знайшли відображення риси цього стилю, народженого не в природно-історичному процесі еволюції, а шляхом лабораторного новаторства.

Згодом модерн перетворився на моду, у нього було багато послідовників, в тому числі і в Росії, але, доведений до потворного «крику», він поступово втратив те краще, що було закладено його засновниками.

А між тим, у засновників модерну були свої прогресивні ідеї, свої мрії. Прогресивним у модерні було протиставлення пишності і декоративності буржуазних смаків простоті й лаконізму форм, використання нових матеріалів і конструкцій. Отто Вагнер, наприклад, в будинку клініки в Міттельбау вперше застосував колони у вигляді квадратних стовпів без капітелей і баз. Російські будівельники О. Баришніков і М. П’ятницький, які в 1904 році побудували в Миколаєві перший в світі залізобетонний маяк, писали, що «простим добором абрисів, витонченістю і сміливістю пропорцій, оригінальністю, новизною задуму досягається те, чого не можна домогтися нагро-мадженням деталей, не пов’язаних органічно із загальною формою та конструкцією».

Автори цього цілком сучасного висловлення запроектували у 1904 році цікаву споруду — київський фунікулер, взірець застосування новітніх конструкцій і стилю модерн.

Проте милування красою простих геометричних ліній швидко набуло характеру самоцілі, естетичного штампу, призвело до втрати первісного раціонального значення. Підхопивши думку Платона, висловлену ним у «Філебі», про те, «що геометричним лініям властива якість абсолютної краси», більшість послідовників модерну, починаючи з В. Орта, А. Гауді, а пізніше Е. Мендельсона, захоплюються красою геометричної лінії і забувають, що основою модерну є простота і доцільність форм, смакують лінію та форму, забуваючи про відповідність конструкції, матеріалу і головне — про зручність та призначення будівлі або меблів. Поступово модерн перетворився на модний, цілком декоративний стиль, позбавлений логіки.

Кількість будинків, побудованих в цьому стилі за період з 1890 по 1914 рр., — величезна. Модерн мав багато напрямків і модних відгалужень у різних країнах. В окремих інтерпретаціях він набирав рис аскетизму, використовувався в синтезі з національними формами, наприклад, в будинку Полтавського земства (1909 р., арх. В. Кричевський). Нові матеріали і конструкції широко поєднувались із стилізованими національними формами або вигадливими сплетіннями ліній та форм, взятих з природи, як, наприклад, у павільйоні станції метро в Парижі (1900 р.), Народному домі в Брюсселі (1893 р., В. Орта), в будинку А. Гауді в Барселоні (1907 р.).

На вулицях Москви, Києва, Харкова та інших міст можна, уважно придивившись, знайти чимало будинків, споруджених на початку XX ст. у стилі модерн. Неодмінними елементами їх є великі круглі або неправильних абрисів вікна і двері, вибагливі геометричні або рослинні візерунки, часом химерні постаті жінок, голови медуз тощо. Це відголоски модерну, що перетворились на декоративну, позбавлену логіки і тектонічності форму.

Прихильники модерну, незадоволені еклектичними громіздкими меблями, почали створювати взірці меблів на свій смак. Так, наприклад, А. Ван де Вельде побудував власний будинок і розробив проекти меблів для нього (1909 р.). Створений ним письмовий стіл має всі ознаки модерну в архітектурі. В його оздобленні застосовані складні вигнуті елементи і криволінійні форми, але для праці стіл мав певну доцільність. Більш легкими були гарнітури меблів, розроблені В. Орта, але форма в меблях не відбивала вимоги доцільності і була надуманою. Складні форми, що нагадували квітку, надавали модерності посуду, наприклад, бокалам та канделябрам із скла.

Капіталістичний замовник, на гроші якого будувались будинки, створювались меблі та побутові речі, швидко підхопив новий художній напрям і перетворив його на рекламну моду. Знайшлись художники, які, не роздумуючи над ідеями аматорів модерну, перетворили його на художній штамп, позбавлений доцільності. «Новий» стиль модерн не міг бути іншим в період імперіалізму, коли буржуазія, за висловом Леніна, «...з висхідного передового класу стала низхідним, занепадницьким, внутрішньо-мертвим, реакційним».

Саме тому модерн, як і інші творчі стильові напрямки в матеріально-художній культурі, був приречений на служіння смакам буржуазії, на швидку втрату своєї прогресивної основи, на внутрішнє вихолощення. Однак не можна заперечувати, що творчі новаторські ідеї модерну не загинули марно, вони надихнули багатьох митців на нові творчі шукання.

Певною мірою послідовниками кращих ідей модерну була «Німецька виробнича спілка» (1907 — 1933), яка ставила завданням облагороджування ремесла шляхом співробітництва мистецтва з промисловістю, з торгівлею. Ця спілка вперше почала розробку питань технічної естетики і стала пізніше базою для створення Баухауза — спеціального учбового закладу, Вищої школи будівництва і художнього конструювання (1919 — 1933) в Німеччині.

Співзвучні ідеям модерну були творчі позиції так званої «раціональної» архітектури в Росії. Відомий російський вчений проф. П. Страхов виступив у 1906 році з пропозицією про необхідність поєднати техніку з мистецтвом. Ідеї «раціональної» архітектури в Росії показують, що в модерні відбились прогресивні тенденції передових архітекторів і діячів культури кінця XIX — початку XX ст., які намагалися знайти вихід із суперечності між новим змістом і старою формою і які не змогли практично досягти звершення своїх задумів в умовах капіталістичного суспільства.

Саме тому прогресивні риси модерну дали лише поштовх до розвитку нових творчих напрямків, таких, як, наприклад, конструктивізм та функціоналізм, творчість німецьких архітекторів Баухауза та окремих архітекторів першої половини XX ст. в країнах капіталізму.

З другого боку, модерн, перетворений на буржуазну моду, знайшов послідовників серед представників занепадницького мистецтва декадансу, символізму та декоративізму початку XX ст., які підхопили лише його зовнішні декоративні риси і перетворили його на новий штамп — мистецтво для мистецтва.

Костюм кінця XIX початку XX ст. у відповідності з новими умовами життя став більш доцільним і реалістичним. Останньою даниною старій дворянській моді на криноліни з їх складними конструкціями і неприродними формами був турнюр — невелика подушечка, що підкладалася під сукню ззаду нижче талії. Гусячоподібний силует такого плаття не раз висміювали карикатуристи.

Представники модерну намагалися остаточно зректися в костюмі будь-якого роду конструкції, які спотворювали б природний силует тіла людини. Костюм в стилі модерн початку XX ст. наближається за своїми обрисами до природних форм тіла людини, прямує до прилягаючих фасонів. Потяг до простоти, зручності, зменшення розмірів і прикрас, гнучкість і вільність ліній поєднується з характерною для модерну рисою — захопленням красою силуету, красою лінії.

Сучасний костюм багато в чому виходить з тенденцій, закладених в костюмі модерну. Головна з них — краса і функціональність.

Поряд з модерном та іншими напрямками, представники яких намагались теоретично усвідомити і створити лабораторним шляхом новий стиль епохи, в самому житті капіталістичного суспільства XIX ст. відбувались події, які поступово і незалежно від бажань архітекторів і художників впливали на формування стилю матеріально-художньої культури.

У 1850 році в Англії було оголошено конкурс на проект будівлі для міжнародної виставки. В конкурсі взяли участь 233 автори. Переможцем став англієць Джозеф Пакстон, який не був учасником конкурсу. За 9 днів він розробив проект величезної споруди площею близько 72 тис. м.

Застосування типових збірних елементів з чавуну, скла та дерева, які мали стандартні розміри, дали автору можливість спорудити палац в надзвичайно стислі строки — близько 4-х місяців. Споруда за своїми формами нагадувала величезну скляну оранжерею. Це була зовсім нова архітектура, яка розширяла межі будинку, наближаючи людину до природи, розкривала свої інтер’єри назустріч сонячному світлу. Чіткий ритм стандартних елементів, великі площини скла, лаконізм та простота форм — усе це викликало нові, незвичні естетичні асоціації і дозволяло говорити про стиль майбутнього.

Сила пакстонівського твору в тому, що автор не придумав його форми, а взяв із життя. Тендітні рослини, завезені з екзотичних країн, гинули в північному кліматі, і дбайливі садівничі руки створили для них штучне середовище. Так про людину, яка жила до цього лише серед мурованих стін, вперше подбав садівник, який показав суспільству шлях до нової архітектури.

В. Ясієвич


 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

    Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...