Стародавня Русь |
|
Про існування певного стилю матеріально-художньої культури стародавньої Русі X — XII ст. розповідають матеріали археології та літописи. Київська Русь після прийняття християнства в 988 — 989 рр. стає однією з могутніх європейських держав. Тісні економічні і культурні зв’язки з Візантією, торгівля, розвиток ремісництва перетворюють Київ, столицю Русі, на одне з найбільших міст Європи. За часів Ярослава Мудрого місто було оточене великими валами заввишки в 14 м, а територія його становила 72 га. Мандрівник Тітмар Мерзебурзький із Західної Європи писав про Київ X — XI ст.: «В цьому місті, яке є столицею держави, було 400 церков, 8 ринків, а народу незліченна кількість». Під час епідемії 1192 р. в місті було виготовлено 7 тисяч хрестів, що справді свідчить про численність населення. У Лондоні в XIV ст. налічувалось близько 40 тис. мешканців. Більшість споруд міста були дерев’яні, проте було багато і кам’яних споруд, серед них великі церкви — Десятинна, Софійський собор і надбрамна церква над Золотими воротами, Успенський та Михайлівський собори, князівські палаци, резиденція митрополита, монастирі. Навколо укріпленого міста розташовувались численні торговельно-ремісничі посади на Подолі, Кисилівці, Щекавиці. Центром міста був укріплений дітинець, в якому знаходилась Десятинна церква і княжі палаци. Перед ними була велика торгова площа, що звалась «Бабин торжок», яку прикрашали квадриги мідних коней, вивезені князем Володимиром з Корсуня. Тут вели торгівлю купці майже з усіх країн Сходу і Заходу. Високий рівень розвитку письменства і культури князівської верхівки може підтвердити той факт, що дочки Ярослава стали королевами Франції та Нормандії і відомі як найосвіченіші люди свого часу. В Києві, очевидно, існувала школа для дітей феодалів, а в 1037 році при Софійському соборі була заснована перша бібліотека. У першій половині XI ст. почала створюватись оригінальна література, в тому числі історико-філософська. Великого розвитку набуває архітектура і монументальні мистецтва. Незважаючи на великий вплив культури Візантії в зв’язку з єдиним православним культом, в архітектурі Київської, Чернігівської, Володимиро-Суз-дальської і Новгородської земель склались свої стильові риси, в яких відбились народні смаки та уявлення. Народні традиції найбільше позначились на дерев’яній архітектурі, яка не дійшла до нас, на предметах побуту, ювелірних виробах, якими славилась Київська Русь. В цих виробах, як і у всій матеріально-художній культурі, поєднувались риси християнського культу і народних «поганських» традицій з їхніми казковими образами водяних, лісовиків і русалок. Про це свідчать рельєфи на соборі в Юр’єві-Подольському, орнаменти та вишивки, зображення яких збереглися в настінних розписах храмів тих часів. Ось як описує академік Б. Рибаков матеріально-художню культуру давніх слов’ян дохристиянської доби: «Давньослов’янський побут був багато прикрашений різними творами мистецтва. Льняний одяг чоловіків розшитий різноколірними візерунками; набірні пояси вкривались зображеннями квітів, звірів, танцюристок. Жіночий одяг, опріч витканих вишиваних візерунків, щедро прикрашався срібним і самоцвітним шиттям, коло скронь, на тлі волосся відливали золотом витончені обриси бронзових скроневих кілець, в намисті тішили око витончені сполучення прозорого кришталю, червоного сердоліку, кольорового скла і пасти з найдрібнішим мереживом. На поясах висіли костяні гребні з вирізьбленими фігурами коней, ведмедів або гравірованим зображенням човна з парусом... ...Посуд і начиння, зброя і збруя любовно вкривались орнаментом. Дахи будинків оброблялись різьбленими «князьками». Бойові човни прикрашались головами драконів. Священні гаї — вишиваними рушниками. На площах міст височіли кам’яні і дерев’яні зображення поганських ідолів». У матеріально-художній культурі народів Європи раннього середньовіччя виділяють стиль Візантії та романський в Західній Європі, в якому відбились узагальнені спільні риси культури феодальних держав, створених на основі племінних об’єднань слов’ян, германців, норманів, галлів, англосаксів. В. Ясієвич |