Стародавній Єгипет

Староєгипетська культура — одна з найдавніших в історії людства. Вона залишила після себе дивовижні сфінкси, величні кам’яні храми, вкриті чудовими візерунками колони, велетенські постаті фараонів і безліч зображень маленьких рабів і селян.

У нашій уяві ця культура асоціюється з гігантськими, спрямованими в гаряче блакитне небо пірамідами — цими гробницями всевладних фараонів, кам’яними брилами, що опрацьовані руками тисяч людей протягом десятків років.

Одночасно староєгипетська культура в іншому, більш інтимному прояві постає перед нами і в чудових погруддях єгипетської цариці Нефертіті, обличчя якої вражає своєю граціозністю і теплотою, лаконізмом і простотою ліній.

Стильові риси культури Стародавнього Єгипту розвивались з 3 тис. до 332 р. до н. е. — року завоювання Єгипту Александром Македонським і початку елліністичної культури. Чим більше знайомишся з культурою Стародавнього Єгипту, тим більше дивує його монументальне мистецтво умовних форм і геометричних ліній.

У стилі матеріально-художньої культури, який створили єгипетські архітектори, скульптори, художники, відбились особливості суспільного ладу, релігійний світогляд єгиптян, їхні етичні й естетичні ідеали. Стародавній Єгипет був рабовласницькою державою з централізованою деспотичною владою на чолі з фараоном. Велику роль у суспільному житті держави відігравала кастова ієрархія жерців. Релігія єгиптян, тісно пов’язана з культом померлих, вимагала будівництва великих гробниць, створення методів муміфікації.

Великий вплив на культуру єгиптян мали також природні умови. Необхідність вести іригаційні роботи в долині Нілу викликала розвиток наукової і конструкторської думки. Екзотична природа, барвиста тропічна флора впливали певним чином на естетичні смаки народу і на розвиток художніх талантів. Розвиток астрономії, математики і геометрії вплинув на геометричність форм архітектури і мистецтва. Усе це зумовило особливості художнього стилю, в якому реалістичні елементи, тонке почуття форм та кольорів міцно зв’язані з умовністю зображення, ідеалізацією і звеличенням фараона, жерців та їхнього оточення.

Класове розшарування суспільства позначилось особливо на архітектурі Стародавнього Єгипту і насамперед на містобудуванні. Характерним прикладом є місто Кахун, яке було поділено на дві частини стіною. У більшій його частині розміщувались палаци фараона та знаті, у меншій — маленькі халупи ремісників і міської бідноти

Житло багатого єгиптянина являло собою цілий комплекс приміщень для членів родини, гостей, прислуги та для зберігання різних продуктів. У містах воно будувалось з цегли-сирцю і мало два або більше поверхів, широке подвір’я з водограєм і колонадою, значну кількість підсобних приміщень. Стіни палаців були розписані. Крім міських будинків, заможні єгиптяни мали заміські вілли з великими садами і виноградниками.

Найбільше уваги приділяли в Єгипті будівництву культових споруд. Величезні храми з гіпостильними залами були збудовані в містах Луксор і Карнак, а в Абу-Симбелі і Дейр-ель-Бахарі храми вирубані просто у скелях. Колони храмів своїми формами нагадують зв’язані пучки стовбурів пальм, тіло колони на всю висоту покривалось різьбленими рельєфами і розписами.

Храми були місцем, де мешкали так звані оракули, які викликали забобонний жах не лише у селян і рабів, але й у самих фараонів.

Особливо визначними архітектурними спорудами були комплекси пірамід. Найбільший з них, збудований в Гізе, складається з трьох великих пірамід, численних мастаба (усипальниць єгипетської знаті) та величезного сфінкса з фігурою лева й обличчям фараона Хефрена.

Відомий історик мистецтва Стародавнього Єгипту В. В. Павлов пише: «Крайній ступінь ідеалізації влади фараона призвів до тих масштабів його уславлення, які вимагали і в образотворчому мистецтві особливого образу — кількісної монументальності».

Досить згадати, що піраміда Хеопса заввишки 146,5 м складена з 2,3 мільйона кам’яних блоків, кожен з яких важить до 3 тонн. Ці майже астрономічні цифри показують неосяжність людської праці, безмежність експлуатації людини людиною. Єгипетська піраміда викликав різні почуття і, мабуть, найсильніше з них — почуття болю за знехтувану долю людини. Піраміди — це кам’яний пам’ятник рабству, який відбив ідею нічим не обмеженої влади фараонів.

Життя селян, ремісників та міської бідноти проходило в злиднях. їхнім житлом були глинобитні однокімнатні приміщення з отвором посередині для виходу диму. За меблі правили циновки із віткнутими по краях колючками проти скорпіонів. Речі переховувались у скрині, столів і стільців не було зовсім.

Меблярство Стародавнього Єгипту, проте, набуло певного розвитку. Меблі своєю конструкцією відповідали формам тіла людини. Робили їх з дерева, яке привозили з-за кордону, та шкіри. У вжитку заможних сімей були ліжка, столи, табурети та крісла, а також скрині, в яких переховували одяг. Конструкція ліжка та крісел була каркасна, ліжко мало вигляд рами на високих ніжках, на яку натягувалась циновка. Табурети у вигляді дерев’яних рам теж були обтягнені шкірою або циновкою.

Заможні єгиптяни мали численну кількість туалетних приладів, деякі з них увійшли до скарбниці світового мистецтва через свої високі художні якості, що свідчить про художнє обдаровання стародавніх єгипетських майстрів.

Костюм єгиптян внаслідок природних умов був примітивним, але з розвитком культури у вищих колах з’явились різноманітні форми одягу, які відбивали кастову приналежність та індивідуальні смаки.

Для чоловіків була характерна традиційна стегнова пов’язка від пояса до колін. У пізніші періоди почали носити коротку сорочку і халат, запозичені в країнах арабського Сходу. За жіночий одяг правив калазирис — довга легка сорочка, яка одягалась вище або нижче грудей і здебільшого не зшивалась з боків.

Ходили переважно босоніж, іноді в сандаліях. Найбільш різноманітним і складним був одяг фараонів, жерців та чиновників. Останні носили смугасту головну пов’язку — клафт, що звисала трикутником, на шиї — намисто і смугастий комір на голому тілі, колір якого визначав приналежність та ранг чиновника. В одязі переважали геометричні лінії та малюнки, улюбленими кольорами були жовтий, синій, червоний.

Представники вищих класів носили зшиті з боків сорочки, на яких були рангові знаки. Окремі жерці носили невеликі спіднички на каркасі, халати або перекинуту через плече шкуру пантери чи леопарда. Всі єгиптяни, крім рабів, голили обличчя і голову, а в кінці Нового царства стало модним одягати невеликі перуки та штучні, геометричної форми борідки.

Жіноча зачіска представниць вищих кіл складалася з великої кількості маленьких косичок. Єгиптянки широко використовували косметику, розмальовували обличчя. Вони першими почали підмальовувати зеленою та чорною фарбою очі, фарбувати нігті, вживати пахощі. Так народилась мода, яка пройшла крізь століття і збереглася до наших днів, перетворившись на традицію.

Посуд у Стародавньому Єгипті був різноманітний формою і матеріалом. (Саме єгиптянам належить першість у створенні численних видів кухонного посуду). Великого розвитку набуло гончарне виробництво, де застосовували обпалену кераміку, майоліку і так званий єгипетський фаянс. Посудини своєю формою нагадували страусячі яйця, і для переховування їх потрібні були спеціальні підставки. Різноманітні келихи виготовляли з каміння і скла. Із скла виробляли і численні прикраси.

Велике місце у формах будинків, меблів, одягу посідали геометричні лінії. Саме у Стародавньому Єгипті набув розвитку геометричний орнамент — прототип меандра. Простоту та геометризм ліній і форм, що є стильовими ознаками Стародавнього Єгипту, не слід пояснювати примітивністю або недоліком художньої майстерності. Це яскраво доводять окремі твори, які не мають рівних в історії світового мистецтва. Монументальність та геометризм не вимагають для свого розуміння тонкого сприймання, вони захоплюють з першого погляду і тим більше переконливі, чим більші їхні фізичні розміри. Художній стиль давніх єгиптян, що відбився і в костюмі: прямокутна сорочка, трикутний фартух та трапецієвидний клафт — становить певний естетичний щабель, певну систему. Його художні особливості залишились і досі взірцем майстерності і високої довершеності.

В. Ясієвич