Художник Васільєв

У 1980-ті роки російська історична живопис збагатилася новим художником, відразу звернув на себе увагу сучасників, - Костянтин Олексійович Васильєв.

Всі, його картини, незалежно від зображуваної епохи, історичні: навіть малюючи сучасність, художник простягає невидимі нитки в минуле і в майбутнє, примушуючи глядача розмірковувати про рух життя російського народу. Закоханість у романтику рідної старовини, в її чисте, патріотичне опоетізірованіе давніх билинних і казкових героїв додає особливу силу картинам Васильєва.

Багато художників воскрешали напівказковий, полуісторічний світ билини. Художнику Костянтину Васильєву вдалося побачити цей багатий світ по-своєму, дати нове трактування цієї вічної патріотичної темі. Гірко усвідомлювати, що талановитий художник прожив таке коротке життя: Костянтин Олексійович народився в 1942 році і помер в 1976 році.

К. А. Васильєв, увійшовши в коло естетичних інтересів сучасників, відразу заявив про себе як яскравий і самобутній майстер. У кращих творах художника втілилися талант колориста, звання законів композиції, здатність і вміння передати всю глибину людських переживань.

У умовнії манері художника знайшли відображення давньоруські живописні традиції. Звідси не тільки багатство так званого світу Васильєва - казковості і поетичності його образів, а й їхня загальнозрозуміла, народність.

Васильєв підкорює гармонією свого власного художнього прочитання російських билин, сказань, епосу народів Півночі, міфів Давньої Греції. Щедра декоративність І символіка картин художника не затуляють від глядача виховної спрямованості його мистецтва. Світ Васильєва насичений живими поняттями високого патріотизму, готовності до самопожертви, честі та гідності людини, її безмежної доброти і великодушності. Художник глибоко сучасний. Зберігаючи стилістику творчості, у своїй військово-патріотичної серії він збагачує світ художніх творів взятими з життя образами героїв Великої Вітчизняної.

Поєднання особистісних характеристик, духовної цілісності людини, навколишньої природи, світу передбачає самобутню творчу концепцію самого художника, своєрідність його світовідчуття. Саме тому спадщина Костянтина Васильєва підлягає не тільки дбайливому заощадженню, але і ретельному вивченню, дослідженню його художньої мови, витоків Дарування. У цьому відношенні пропонована книга Анатолія Дороніна «Художник Костянтин Васильєв» допоможе читачеві увійти в обстановку особистісного пошуку художника, простежити етапи становлення його як зрілого майстра.

Академік В. А. Рибаков