Видатний майстер ілюстрації І. С. Іжакевич |
|
Творчість одного з найстаріших художників України, Івана Сидоровича Іжакевича, в основному являє книжкові ілюстрації, які відображають побут укра їнського народу, його історію; це ілюстрації до творів класиків російської і світової літератури. Особливо ж велику кількість ілюстрацій зроблено, ним до творів великого поета і художника українського народу Тараса Григоровича Шевченка.
І ці невеликі за своїм розміром малюнки-ілюстрації, виконані здебільшого скромними технічно-живоиисними засобами, є справжніми високохудожніми творами. Багато з них сміливо можуть конкурувати з великими полотнами художників-живописців.
Навіть побіжне знайомство з творами Івана Сидоровича надовго залишає в пам’яті глядача правдиві, життєві живописні образи, підказані художникові самим життям, історією і побутом народу його великими письменниками і поетами.
Багато десятків років наполегливої праці віддав худжник любимому мистецтву. Крім своєї основної, художньо-ілюстративної діяльності, він багато працював і в живопису, доказом чого є його живописні твори, які знаходяться в багатьох музеях України. Але не про станкові твори хочемо ми говорити в цій статті. Наше завдання скромніше — дати по можливості нарис діяльності Івана Сидоровича Іжа-кевича, як майстра художньої ілюстрації і, насамперед, як одного з видатних ілюстраторів безсмертного "Кобзаря" Т. Г. Шевченка.
Свою роботу над художньою ілюстрацією І. Іжакевич почав ще будучи вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв (1884 — 1888).
Під час випадкової зустрічі в коридорах Академії Іван Сидорович почув від Михайла Олександровича Врубеля, який знав його ще до Академії, такі слова: "Академія, якщо на неї покластись, мало дає. Найкраща школа — природа".
А один з художників, який сприяв Іжакевичу при вступі, його в Академію, Думитрашко, говорив: "Робіть ескізи, ілюстрації, композиції, працюйте у журналі. Серйозно дивіться на все навколишнє".
"І будучи на третьому курсі, — згадує Іван Сидорович, — я вирішив спробувати зайнятися Ілюстрацією".
Це було в 1887 році. Перший його малюнок узяв журнал "Живописное обозрение"... Все ж років з півтора довелося горя зазнати, поки не призапасив матеріалу і не засвоїв деяких журнальних прийомів. Скільки разів намагався потрапити в "Ниву"! Марно! Делікатна відмова за відмовою. Зрідка, правда, приймали, але майже завжди з зауваженнями і поправками...
Ми навели цю сторінку з автобіографії художника для того, щоб люди, які знали численні його ілюстрації, що друкувалися протягом багатьох років в журналі "Нива", не думали, що попасти туди ілюстратором було легко.
Минуло багато років упертої праці, перш ніж в 1895 році, в номері 47 журналу "Нива", з'явився портрет художника з біографічним нарисом. І "Нива" назвала І. С. Іжакевича своїм співробітником.
В журнальній статті немає можливості зробити вичерпний підсумок творчої діяльності І. С. Іжакевича навіть, як художника-ілюстратора, бо його багаточисленні твори знаходяться у багатьох журналах дореволюційних видань. Докладний, повний аналіз великої роботи художника, гадаємо, зробить спеціальна монографія, присвячена його життю і творчій діяльності.
Ми обмежимося лише ознайомленням читача з темами, які хвилювали художника, і ілюстраціями, відомими нам, уміщеними, головним чином, в журналі "Нива", а також з творами, виконаними ним для ювілейного видання "Кобзаря" 1939 р.
Якщо спробувати розбити на тематичні групи твори Івана Сидоровича Іжакевича, вміщені в журналі "Нива", починаючи з 1883 року і кінчаючи 1898 р., то вийде, що перше місце займають ілюстрації із життя і побуту українського народу, батьківщини художника — України. Такі твори: "У колодца", "Рыболовы-любители на Днепре под Києвом", "На маслянице", "Деревенский каток", "На свадьбу", "Гаданье", "На бахче", "С речки", "На пасеке", "Украинский косарь", "Переселеним", "Радуга", "У кузницы", "Мама идет", "Маленькие труженики", "Горе горькое", "Передел земли между крестьянами", "На реке Днепре, сбор лозы для выделки корзин", і багато інших цікавих сюжетів.
Велику увагу І. С. Іжакевич приділяє і історичному минулому українського народу. Про це говорить ряд прекрасних ілюстрацій — його типів запорожців, гайдамаків, а також ілюстрації "Приготовление запорожцев к походу", "На разведках", "В засаде", "Языка поймали", "Сразили", "Из жизни Запорожской Сечи", "Казаки возвращаются с морского набега", "Прием новобранца", "У корчмы", "На досуге" (из запорожской жизни) і ін.
Серед ілюстрацій Іжакевича в "Ниве" ми зустрічаємо дуже цікаві — до творів М. В. Гоголя "Ночь перед Рождеством" — "Оксана". І, нарешті, велика кількість ілюстрацій присвячена творам Т. Г. Шевченка.
З художніх образів, створених І. С. Іжакевичем до творів Шевченка, найбільший відгук знайшли "Катерина" і "Гайдамаки". Образ Катерини художник дає в ілюстрації уже в 1895 році (журнал "Нива" № 35, стор. 829), а також в 1896 році ("Нива" № 2, стор. 38). Найбільш ранньою ілюстрацією до творів Шевченка є "Причинна" ("Нива", 1883 г., № 43, стор. 973, а також в 1894 р., № 50).
Образ Катерини, створений великим Шевченком, з усіх художників, які ілюстрували цей твір, найбільш повно і глибоко, по-шевченківському зрозумів, як ми вважаємо, — Іван Сидорович Іжакевич.
Як відомо, багато художників робили ілюстрації до цього твору Шевченка, наприклад, Мартинович, Трутовський, Жемчужніков, Сластьон, Наумов, Коза-чинський, цілу серію дав відомий художник Мікешин й інші.
Однак, тільки Іжакевичу і частково Жемчужні-кову цей образ удався. Тільки Іжакевич розгадав думки, які хвилювали великого поета під час творення цієї прекрасної поеми.
Образ Катерини у Іжакевича сповнений глибокого, справді шевченківського драматизму: "Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем; Стоїть Катря серед поля. Дала сльозам волю".
До цих рядків поеми подана ілюстрація, і вона прекрасно їм відповідає, поглиблюючи зміст їх специфічними засобами образотворчого мистецтва.
Вдалині від села, в степу, серед лютої завірюхи зображена жінка-мати з дитиною на руках, в драному одязі, з вузликом, прив’язаним біля пояса, з палицею в руці. Вона плаче, притискуючи до себе дитину, прикриваючи її від снігового вітру... Ця глибоко трагічна тема майстерно підкреслена темрявою зимової хуги, що насувається. В далечині ледве помітна група вершників. Цим художник прагне до розповідності, бажаючи як можна повніше, глибше розкрити образ Катерини.
Свої образотворчі засоби художник звів до мінімуму. Композиція фігури дана надзвичайно лаконічно, вона проста і в той же час яскраво виразна. І ця суворість, стриманість, відсутність навмисних ефектів, справжня простота, реалізм, шевченківська народність пронизує всі твори Івана Сидоровича, всі його ілюстрації до "Кобзаря".
Слід відзначити, що художник, крім чисто зовнішньої і, якщо так можна висловитись, малюнкової виразності композиції всього твору і його деталей, мінімальними засобами дає глядачеві можливість відчути і матеріал одягу, світло й інші важливі деталі для повного сприйняття образу.
Цілий ряд прекрасних ілюстрацій Іван Сидорович виконав до "Гайдамаків". Особливо ж широко, картинно показана художником тема "Гупалівщина": "Зійшло сонце; Україна Де палала, тліла, А де шляхта запершися У будинках мліла..." "На вулицях, на розпуттях Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі, — Ніхто не боронить... Та й нікому: осталися Діти та собаки, — Жінки навіть з рогачами Пішли в гайдамаки".
Останні слова починають розкриття сюжету прекрасної ілюстрації Іжакевича. Це її перший план. Повстанці-селяни з вилами, сокирами, ножами і рогачами в революційному пориві наближаються до панських хоромів. А вдалині, вздовж сільської вулиці, оповитої пожежею, нові й нові загони повстанців. На фоні ранкової зорі видно шибениці з трупами ненависних гнобителів українського трудового народу — польських шляхтичів.
Ця складна картина прекрасно вирішена художником вдало розгорнутим пейзажем українського села.
І знову перед нами одна з Ілюстрацій до "Гайдамаків" — "Гонта в Умані": "Ніде не чуть людської мови; Звір тільки виє по селу, Гризучи трупи. Не ховали, — Вовків ляхами годували, Аж поки снігом занесло Огризки вовчі..." "Не спинила хуртовина Пекельної кари: Ляхи мерзли, а козаки Грілись на пожарі".
На занесеному снігом шляху, на першому плані, вовки розривають трупи польських панів, що лежать у снігу. Справа — містечковий будинок з похиленим ганком, занесений снігом, за ним — під деревами — шибениця з трупами повішених ляхів. Вся ця моторошна картина страшної народної помсти талановито завершена художником пожежею на горизонті; язики полум’я і дим заслали все небо.
Так, перегортаючи сторінку за сторінкою ювілейного видання "Кобзаря", ілюстрованого художником І. С. Іжакевичем, читач довго вдивляється в ці глибоко відчуті художником твори. Так само надовго зупиняються біля творів Іжакевича відвідувачі виставки "Ілюстратори "Кобзаря" за сто років", відкритої на республіканській шевченківській виставці.
Розглядаючи Ілюстрації художника Іжакевича до "Кобзаря", важко сказати, що ж зроблено краще. Всі вони виконані з однаковою майстерністю, з од наковою силою виразності, всі змушують глядача захоплюватись, переживати, любити і ненавидіти. А це як відомо, і вимагається від справжнього мистецтва.
Ось перед нами блискуча ілюстрація Іжакевича до твору Т. Г. Шевченка "Сова": "Вдень лазила по смітниках, Черепки збирала, Примовляла, що синові Гостинця ховала... А у ночі розхристана І простоволоса Селом ходить — то співає, То страшно голосить"
В цьому творі вражає виняткова по експресії композиція жіночої фігури. Глибоко зворушливий, психологічно виразний образ жінки-страдниці.
Автор підкреслив настрій твору вдалим реалістичним пейзажем українського села. В цьому творі лінія малюнка і живописні плями світла і тіней (що особливо важливо в ілюстрації) знайшли своє блискуче, гармонійне рішення, давши яскравий, найвищої виразності образ, що надовго запам’ятовується.
І так кожна тема в художника — не чисто зовнішньо, випадково зафіксована, подібно фотоапарату, — вона знаходить відчуту, пережиту самим автором подію, тим самим дістаючи під його пензлем справжнє художнє втілення.
І знаменитий "Кавказ", і "Сон", і "Єретик", і "Наймичка", і "Княжна", і "Варнак", і цілий ряд інших творів Т. Г. Шевченка з ілюстраціями І. С. Іжакевича впливають на нас ще з більшою силою, глибше запам’ятовуються, сильніше і довше заполоняють наші почуття. Це, нам здається, те основне, що вимагається від справжньої художньої ілюстрації, і цими якостями блискучо володіє наш талановитий художник.
Перед радянськими ілюстраторами, особливо ху-дожниками-Ілюстраторами України, стоять великі творчі завдання: піднятися з своїми образотворчими засобами до рівня розуміння образів, поданих літературно-художніми творами.
Тим приємніше відзначити, що Радянська Україна в особі заслуженого діяча мистецтв художника Івана Сидоровича Іжакевича має прекрасного майстра художньої ілюстрації, який може передати свій величезний багаторічний творчий досвід молодим кадрам радянських майстрів художньої ілюстрації.
Я. Затенацький 1940 р.
|