|
В 1908 році українські громадські організації порушили питання про спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченкові.
Був оголошений конкурс, в жюрі якого увійшов і І. Ю. Рєпін. Художник гаряче відгукнувся на заклик про збір коштів на пам’ятник великому українському поетові, якого він гаряче любив, творчість якого знав з дитячих років.
Рєпін зробив малюнок, темою якого послужили рядки з поеми Шевченка "Кавказ":
"Споконвіку Прометея Там орел карає", —
і подарував його комітетові по спорудженню пам’ятника для видання листівки.
Тоді ж, очевидно, Рєпін зробив кілька начерків проекту пам’ятника Шевченкові, чотири з яких знайдені нами в архіві художника, що залишився в його будинку "Пенати" в Куоккала.
Художник зобразив поета прикутим до тачки, в хвилини напруженої творчості, коли поет виливав у віршах свою сковану неволею бунтівливу душу. Під одним з малюнків художник написав: "Тарас Григорович Шевченко. Народився кріпаком, все життя боровся за пригноблених. В тяжкій неволі виспівував у віршах красу України, на якій жив історією свого народу і волею свого духу. Ніколи не був рабом і високо ставив гідність людини в людині".
Збереглись також написані на окремих листках чорнові тексти епітафії до пам’ятника, складеної Рєпіним. Ось її зміст:
"О Тарасе!
Великий страстотерпче!
Неволя... Кайданы...
Таким является всегда мне образ твой.
Крепостным ты был Апостолом свободы.
Рабом — ты равноправным был, народу другом верньїм.
Аристократ ума, души,
Поэт — ты муку Прометея
В груди носил и пел красу Украйни.
Бессмертен ты, и голос твой Все громче слышен угнетенным!
Растет, колышется толпа бездольных... Сестер и братьев.
"На всех язиках" чтут тебя!
Ти равенства и чести рыцарь.
И ныне вечной благодарной памятью к тебе славянский мир горит и славит.
И статую тебе — герою
Мать-Украина посвящает".
В другому чорновику епітафії художник називає великого кобзаря "народа старшим братом, другом", "возлюбленным сыном свободи", "лыцарем крепаков".
І. Бродський, Ш. Меламуд 1940 р.
|