Живопис

Лабораторія моєї творчості мені самому здається дуже простою: подобається мені той чи інший мотив — я беру палітру, фарби, пензлі і малюю. Для цього, природно, треба вміти малювати і відрізняти кольори: де синє, де червоне, жовте, зелене і т. п., та ще відтінки цих основних барв. Так робить кожний художник.

Правда, кожний художник, коли він не ремісник, мусить мати в мистецтві свій, так би мовити, "почерк", своє обличчя, характер, і тоді його не сплутаєш з іншим художником. Це залежить від особистих, кожному художникові властивих, як людині, уподобань, психіки настроїв, симпатій. Ось чому, мабуть, і задають художникам питання про таємниці їхньої художньої творчості.

Серед уявлень, створюваних собі людьми, як вказував Карл Маркс, найвизначніше місце займають уявлення, зв'язані з відносинам людей і природи. В голові художника ці уявлення втілюються в пейзаж. Пейзажем, чи написаним на полотні, чи описаним словами, художник виявляє своє ставлення до природи. Пейзажем він виражає одну з сторін людського буття, один з моментів дійсності.

В 1860 році Шевченко створив велику серію автопортретів. Це переважно офорти. Вони надзвичайно різноманітні, як по трактовці образу, так і по формальному, технічному виконанню. Аналіз цих аркушів розкриває причини створення такої кількості автопортретів.

В 1876 році, закінчивши строк своєї закордонної поїздки, Рєпін повернувся в Росію. Цим визначається початок нового періоду його творчої діяльності, що вступила з приїздом на батьківщину в пору виключного розквіту. Пробувши деякий час в Петербурзі, Москві, Рєпін з родиною виїжджає на батьківщину — в Чугуїв.

Сезанн — одна з найоригінальніших фігур в історії мистецтва останніх десятиріч. Син комерсанта-банкіра, Сезанн народився на півдні Франції. Земляк, шкільний товариш і друг Золя, Сезанн взявся за живопис тільки на 30-му році життя, після невдалих спроб прикласти свої сили в літературі і був у цій галузі майже самоуком.