Живопис

Ахвледіані Олена Дмитрівна (1901-1976) — народний художник Грузинської РСР, лауреат премії ім. Ш. Руставелі. Народилась в 1901 році в Телаві. В 1922 році навчалась в Тбіліській Академії мистецтв у відомого живописця Гіго Габашвілі.

В тому ж році як стипендіатка Академії була відряджена за кордон, де продовжила навчання в Паризькій Академії Ронсона. До 1927 року жила у Франції, Італії та ін. Виставки її робіт відбувались в Парижі (1926) і Остенде (1927).

Яскрава індивідуальність Олени Ахвледіані проявилась у всіх жанрах образотворчого мистецтва. Вона була прекрасним живописцем, графіком, чудовим художником театру і кіно.

З походження українець, Микола Олександрович Ярошенко побачив світ в м. Полтаві 1846 року.

Син шляхтича, урядовця Військового Міністерства, Микола Олександрович вчиться в Полтавському кадетському корпусі в часи найбільшого розвинення й усталення виробленої Миколаївською добою системи виховання дітей в дусі "православия, самодержавия и русской народности". Зростання в родині, що вона давно вже порвала зв'язок з рідним українським ґрунтом, освіта у денаціоналізованої школі і, нарешті, переїзд до Петербургу — все це раз назавше і цілком певно визначило той шлях життя й діяльності, що ним піде майбутній художник: той шлях ішов від рідного краю на північ.

 Михайло Жук. Частина перша.

Без сумніву, в цьому треба вбачати перші впливи індустріального виховання М. Жука, цехової школи його батька та маляра Меліхова. Суто альфрейні засоби „підроблювання під різний матеріал“ він засвоїв і поніс із собою, щоб у горнилі мистецьких шкіл Києва, Москви, Кракова перетворити їх у суцільну манеру декоративних композицій.

Михайло Жук. Частина перша. 

На виставі 1904 року художник демонстрував свою продукцію,, виконану під академічним впливом, хоча й не без самостійних інтерпретацій. От, "Портрет батька" (1903) подає знайому вже нам техніку виразних енергійних контурів, відтінених пастелею.

Коли б ми оглянули творчість Михайла Жука, оту велику його продукцію за чверть віку його мистецької діяльності, ми відчули б темп великої напруженої енергії, спрямованої, не вважаючи на різні способи техніки, на осягнення єдиного стилю.