Відомий скульптор Борис Миколайович Іванов належить до провідних майстрів української радянської пластики довоєнного часу. Найбільш відомі його твори — «Снайпер», «Моряки», «Г. І. Котовський», «В. П. Чкалов».
Борис Іванов поліг смертю хоробрих у боях за столицю України — Київ у вересні 1941 року. Він загинув, як герой, захищаючи місто, в якому створив найкращі свої роботи, де розквітнув і зміцнів його талант.
Відомі деякі подробиці героїчного подвигу Б. Іванова. Про них згадує у своїх спогадах скульптор О. Ізмалков, колишній моряк Волзької військової флотилії, «Групу моряків,— наводить він розповідь очевидців, які були поруч з Івановим у трагічні хвилини,— оточили фашисти.
Кулеметна стрілянина на одній з висот відвернула увагу ворогів. Завдяки цьому бійці вийшли з оточення і влилися в іншу більш сильну та боєздатну групу.
Пізніше ми дізналися від старшого лейтенанта, що, коли б на кургані не залишився з двома кулеметами та гранатами наш моряк Іванов, ми б не змогли прорватися. Він, двічі поранений, залишився там сам і прийняв бій, прикриваючи наш відхід».
Борис Миколайович прожив коротке, але сповнене невтомного творчого горіння, насичене бурхливими подіями життя. Творчість митця, мабуть, як ні в кого з інших українських художників, пов'язана з особистим досвідом, власною біографією. А вона в Б. Іванова — це життєпис тих, кому путівку в життя й мистецтво дали революція, робітничо-селянська держава, це біографія бійця, патріота, громадянина.
Борис Миколайович Іванов народився 9 квітня 1902 року у Петербурзі в родині військового моряка. У 1916 році потрапив до Києва, де познайомився з робітниками-підпільниками, брав участь у розповсюдженні прокламацій, що закликали до революційного повстання й повалення самодержавства, серед солдатів, які відправлялися на фронт, і населення міста.
1918 рік. Борис Іванов розвідник і кулеметник у загоні В. П. Боженка. 1919 рік. Бронепоїзд «Красний ураган». Бої за Ніжин і Київ. 1919— 1921 роки. Він сигнальник і кулеметник Дніпровської військової флотилії. Воює проти куркульсько-націоналістичних банд, денікінців, білополяків. Бої під Трипіллям, Пічками, Лоєвим на канонерських човнах «Верньїй», «Губительный», «Грозящий». Чорноморський флот, загін тралення та загородження, в якому Б. Іванов служить сигнальником на кораблі «В. І. Ленін». Загін виконує відповідальне завдання — розміновує води Чорного моря. Це пов'язане з постійним риском для життя...
1924—1929 рр.— навчання в Одеському художньому інституті; його Б. Іванов закінчив по майстерні відомого радянського скульптора Б. Яковлева.
Інститут закінчено. Тепер можна, здається, повністю віддатися творчій роботі. Але життя вимагає від митця іншого. Партія доручає йому найвідповідальніші завдання, і він поєднує творчість з важливою громадською і партійною роботою. Митець був, зокрема, одним з двадцятип'ятитисячний, що здійснювали колективізацію на селі на початку тридцятих років, головним художником Міськкомунвідділу Одеси, організатором і директором художнього технікуму в Миколаєві, інспектором відділу образотворчого мистецтва Наркомосу у Харкові. Доробок Б. Іванова як скульптора порівняно невеликий, проте за глибиною змісту, яскравістю створених робіт є вагомим і значним внеском в українське образотворче мистецтво.
Один з кращих творів митця — двохфігурна композиція «Моряки», присвячена історичній події часів громадянської війни, учасником якої був скульптор,— славетному прориву під Лоєвим на Польському фронті 1921 року. Головна ідея твору — утвердження величі подвигу радянських моряків, незламних бійців революції. У хвилюючих образах тут узагальнено важливе, типове для свого часу. Вперше в українській пластиці з такою виразністю й глибиною було відтворено дружбу й самовідданість моряків, їх душевну красу, стійкість, готовність до подвигу в ім'я Вітчизни.
Водночас з «Моряками» митець розпочав роботу й над іншим значним своїм твором — скульптурою «Г. І. Котовський». Образ уславленого полководця часів громадянської війни давно хвилював Б. Іванова. Знявши посмертну маску героя, митець неодноразово звертався до образу легендарного командира і в 1927 році виліпив його бюст. Проте лише згодом — у Києві — з'явилася можливість по-справжньому взятися за вирішення хвилюючої теми. Зображуючи Г. Котовського, скульптор так вирішує композицію пластичних форм, що постать добре сприймається з будь-якої точки огляду. Скульптура сповнена глибокої внутрішньої динаміки, яка виражена у рішучому погляді, характерному жесті правиці, усій позі героя. Б. Іванов створив образ великої емоційної сили й водночас найбільш вдалий за зовнішньою подібністю портрет Г. Котовського. «Г. І. Котовський» і «Моряки» з успіхом експонувалися на VII ювілейній художній виставці. В галузі монументальної пластики у той час плідно працюють М. Лисенко та Л. Муравін, Г. Пивоваров, Ю. Білостоцький та Е. Фрідман. Створює виразні статуї «Пілот» і «Танкіст» Г. Петрашевич.
Монументалізм Б. Іванова має свої характерні особливості. Зображальні засоби митця відмінні і від пластичної мови Г. Пивоварова з ЇЇ тонким психологізмом та емоційністю ліплення, і від романтичної піднесеності та експресивності сюжету М. Лисенка, і від м'якого проникливого ліризму Г. Петрашевич. Твори Б. Іванова більш «відкриті» для глядача, вагоміші, хоч і дещо важкуваті за пластикою, сповнені стриманої сили, героїчного пафосу.
Помітне місце у творчості скульптора посідає портрет. Здобутки української пластики тридцятих років у цьому жанрі досить відчутні. Багато працює в галузі портрета М. Гельман. З'являються «Червоноармієць» та «Червонофлотець» П. Ульянова, які несуть узагальнений та глибоко символічний зміст. І. Макогон створює яскравий за психологічною виразністю образ батька. Вражають непоказною простотою передачі ліричного змісту та оригінальністю композиції портрет М. Заньковецької, виконаний Ю. Білостоцьким, й нарешті роботи Г. Пивоварова, його могутній Олександр Довженко, за чиїм високим чолом б'ється думка філософа і мислителя, що несе людям вогонь Прометея... Б. Іванов також створює чимало яскравих робіт. Це — погруддя Д. Щербини-Зоненберга, портрети П. Постишева, В. Затонського, О. Пушкіна, М. Щепкіна, Серго Орджонікідзе, Г. Петровського та інших.
Для кращих робіт, створених митцем, характерні впевнена й пластично завершена манера ліплення, глибина образного змісту. Найбільш відома з них — бюст М. Щепкіна, виконаний скульптором до 125-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка (1939).
Найзначнішим творчим досягненням Б. Іванова у галузі монументальної пластики була скульптурна постать Валерія Чкалова, створена для павільйону Поволжя на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві. У цьому творі знайшов яскраве виявлення естетичний ідеал митця: прекрасне — поруч з нами, воно — в героїчній повсякденності життя радянської країни, у подвигах кращих її синів.
Ретельне опрацювання окремих деталей, яке мало місце і в попередніх творах митця, помітне й тут. Але в даному разі це робиться майже ювелірно, свідчить про технічну зрілість майстра, його віртуозну артистичність. Кожна деталь композиції несе велике образне та емоційне навантаження. Скульптор акцентує увагу на руках льотчика. Вони стають не лише засобом психологічної виразності, що розкриває внутрішній стан спокою і впевненості людини, а й служать образним компонентом, який підкреслює характер льотчика — його волю, рішучість у здійсненні наміченої мети.
Певне образне навантаження несе й така, на перший погляд, не дуже суттєва деталь, як зачіска, що непокірно звисає на лоба. Вона також надає образові характерності, простоти. Глибина образного змісту, міцність композиційної побудови, пластична завершеність — характерні ознаки цього яскравого твору, що справедливо увійшов до кращих надбань української радянської скульптури і здобув загальне визнання широкої громадськості. Автора, одного з перших серед митців України, було нагороджено за цю роботу медаллю «За трудову відзнаку».
Борис Іванов був людиною гарячого темпераменту, кипучої енергії, кришталевої чесності й чистоти.
У доробку скульптора творів порівняно небагато. Але все, що вийшло з-під його різця, позначене ясністю образів, щирістю та безпосередністю почуття. Можна говорити про певні недоліки окремих робіт, але ніколи — про заспокоєність або байдужість.
Б. Іванов стояв на позиціях глибокої людяності, бойовитості у ствердженні високих ідеалів гуманізму.
Таким він був — душевним і справедливим, людиною, для якої творчість невіддільна від життя. Таким він і залишиться в нашій пам'яті— мужнім, сильним, молодим, борцем за змістовне, правдиве мистецтво, за світле майбутнє рідної землі.
М. Пікаровскій |