Молоді кадри скульпторів |
|
Марія Давид для своєї дипломної роботи вибрала тему "Бесіда В. І. Леніна з товаришем Сталіним".
Завдання, яке поставила собі тов. Давид — портретне зображення геніальних людей нашої епохи — Леніна і Сталіна, — надзвичайно складне і відповідальне.
Автор вибрала момент дружньої розмови великого вождя з своїм геніальним соратником і послідовником. Ця група дуже виразна. В ній почувається багато теплоти, задушевності і близькості двох великих людей. Зовсім відсутня поза і передана простота, властива великим людям.
Дуже живо дана фігура В. І. Леніна, уловлено характер виразу обличчя Володимира Ільїча, який трохи посміхається.
Для фігури слухаючого Йосифа Віссаріоновича довелось переключитися з сучасного образу товариша Сталіна на образ, який відповідає тому часові (жовтень 1917 р.). Своєю побудовою ця фігура менше вдалася скульпторові, ніж фігура Володимира Ільїча.
Автор почуває пластику.
Фігури добре пов’язані між собою у фронтальній композиції.
Складну багатофігурну композицію "Товариші Сталін, Ворошилов і Будьонний на Південно-Західному фронті" подав дипломант тов. Мухін.
Мухін справився з композицією і чітко виявив рух кожної фігури, але скульптурне розв’язання форм не досить пластичне, їх трактування відзначається сухістю. Надалі скульпторові треба розвивати в себе глибше пластичне почуття форм.
Добре даний типаж. Робота виконана з любов’ю і закінчена. Треба тільки застерегти молодого автора надалі від поверхового трактування форм і копіювання натури, а порадити йому ще більше заглибитися в пластичне розв’язання об’ємів, яке веде до монументальної форми.
Ткачов вибрав для своєї дипломної роботи оборонну тему — "Повітряний десант".
Композиція показує момент приземлення двох парашутистів-бійців, молодих патріотів нашої щасливої соціалістичної батьківщини.
Група розв’язана зовнішньо, а не на підставі живого спостереження. Тут немає повного виразу дій. Але все ж робота має хороші композиційні тенденції і на неї можна дивитися з багатьох точок.
Треба відмітити, що молодий художник узяв винятково важке завдання, яке мало трактувалось у скульптурі і над розв’язанням якого ще багато працюватимуть наші радянські скульптори.
Поліщук показує іспанського бійця, який героїчно бореться проти італо-німецької інтервенції.
Композиція виразна; в усій фігурі і обличчі республіканського гранатометника багато експресії.
Поліщук ускладнив собі роботу занадто великими розмірами скульптури; через це потерпіла проробка форм.
В роботі тов. Поліщука почувається академізм. Надалі він повинен іти від спостереження життя. Та все ж авторові вдалось емоціонально наситити свій твір.
У взятій дипломантом Е. М. Гомоном темі "Пушкін на Україні" цікаве і цінне те, що тут даний не просто портрет поета, а тематична композиція, що висвітлює життя Пушкіна на Україні, його глибокий інтерес до народної творчості, з невичерпних джерел якої він черпав матеріали для своїх геніальних творів.
Велика заслуга Гомона в тому, що він вперше розробив в образотворчому мистецтві тему зв’язку Пушкіна з культурою братніх народів.
Крім вдалого розкриття теми, авторові вдалось добре закомпонувати дві фігури, які розглядаються з інтересом з багатьох точок.
Добре даний образ поета, який слухає спів кобзаря. В ліпці голови Пушкіна видно, що Гомоном глибоко і всебічно вивчений іконографічний матеріал про Пушкіна.
Портрет дуже близький до живого Пушкіна; тут нема того утрирування, на яке хибує багато зображень поета. Створений переконливий тематично натхненний образ геніального поета.
Добре вийшов сліпий кобзар.
Авторові вдалось живо і пластично розв’язати ліпку одягу. Особливо цікаво трактований плащ Пушкіна.
З правого боку не зовсім вдало розв’язаний композиційний зв’язок свитки з плінтом, який занадто розтягнутий.
Та не зважаючи на цю хибу, вся річ в цілому дуже лірична, глибоко змістовна.
Перед молодими скульпторами відкриваються широкі можливості творчого росту. Художній інститут дав їм міцну основу для вірних починань. Партія й уряд у нашій країні оточують художників піклуванням і створили їм всі умови для творчої роботи. Треба тільки по-справжньому працювати і твердо пам’ятати, що невичерпним джерелом натхнення для радянського художника є все радісне, багатогранне життя нашої прекрасної соціалістичної батьківщини.
Макс Гельман. 1939 р.
|
