Скульптура

Закінчивши гімназію, я поїхала до Парижа вчитися скульптури, не маючи ніякого поняття тіро те, у кого, власне, слід би мені займатися. Вагаючись, я направилась до Люксембурзького музею, музею сучасної скульптури, сподіваючись, що познайомившись з паризькими скульпторами, по зібраних там їхніх творах, вибрати собі серед них вчителя.

Для нас розвиток національного мистецтва є жива, творча боротьба естетичними засобами за комунізм. Для нас національна форма, що перебував в історичному розвитку, форма жива, є засіб повнокровного залучення народу до комунізму. І сучасна скульптура стає носієм цих думок і почуттів народу, стає частиною народної самосвідомості. Її образи повинні бути образами тих людей, які не тільки володіють одухотвореною красою, рівновеликою поетичному сяянню природи, однобічного світу, — але які й знайшли в соціалістичному житті гармонію громадського і особистого, реального і ідеального.

 Скульптор Леонора Блох. Частина перша.

 Портрети 1927 — 1935 років стилістично дуже близькі один до одного. В них видно ясно встановлену творчу особистість скульптора. Це той зрілий стиль, який характеризує завершення шукань своєї власної мови, який з’явився плодом всієї попередньої, великої і наполегливої роботи.

Леонора Абрамівна Блох народилася в 1881 році в м. Кременчуці. Ще навчаючись в гімназії, почала серйозно малювати. По закінченні гімназії, вирішивши присвятити себе мистецтву, їде в Петербург, де вступає в школу товариства заохочення мистецтв.

При думці про Григорія Самойловича Теннера, художника-скульптора, в мене нездоланно виникає яскрава асоціація: я бачу довгу незатишну майстерню, освітлену розсіяним світлом. Майстерня значних розмірів, але вона здається тісною і заставленою, бо добру половину її займає "колос" — кінна статуя наркома оборони К. Є. Ворошилова. Я відчуваю густий специфічний запах вогкої глини, який іде від цієї величезної маси. Біля підніжжя колосального коня, всередину якого ще спрямовані складні сплетіння міцного каркасу, методично і спокійно рухається кремезна людина, в руках її дерев’яний молот і велика груда глини.