Акварель |
Акварель виникла в мистецтві Стародавнього Єгипту, в західноєвропейському та українському мистецтві застосовується з 15 ст. Слово акварель походить від латинського agua, тобто вода. Отже, це фарба, яка розводиться водою.
Прозорість - основна ознака і головна цінність акварелі, яка надає легкості акварельному живопису.
Перед початком роботи з аквареллю фарби слід трохи змочити чистою водою, тоді їх легко набирати на пензель. Потрібний колір добирають на палітрі. Малюють завжди рідко розведеною фарбою, добре змочуючи пензель.
Акварелі краще виконувати на спеціальному цупкому папері із зернистою поверхнею. Якщо ж папір погано вбирає воду, його легко зволожують. Папір слід змочувати й тоді, коли на нього вже нанесено малюнок олівцем.
У роботі акварельними фарбами використовують м'які пензлі переважно круглої форми, які виготовлені із шерсті білки, борсука, а найкращі пензлі - колонкові.
Пензель з фарбою тримають похило, фарбують горизонтальними рухами, стежачи, щоб мазки плавно зливалися . За потреби зайву фарбу прибирають пензлем. Переходи від світлого до темного тону (чи навпаки) виконують поступовим або ступінчастим підсиленням (послабленням) кольору.
Змішування фарби важливо проводити на палітрі. Інколи це роблять просто на малюнку, дістаючи потрібний колір накладанням одного шару фарби на інший, просохлий.
Акварельний живопис "по мокрому" грунтується на тому, що папір повинен бути весь час вологим. Для цього паперовий аркуш зволожують ватним тампоном. Фарби для такої техніки малювання розводять густіше, оскільки частина води вже є на папері.
Л. Масол.
|