Володимир Івасюк |
Увесь світ співав "Червону руту". Цілком можливо, що в той час, коли ця пісня транслювалася в теле- або радіопередачі, звучала у ресторані або кав'ярні, у міському парку чи в сільській хаті, на околиці Львова у Брюховецькому лісі проходили останні хвилини його життя.
Коли митця ховали, мелодія "Червоної рути" зупинилася на Личаківському кладовищі. Зупинилася не тільки мелодія, у місті Лева завмерли тролейбуси та трамваї, багатотисячна товпа, яка проводжала відомого композитора в його останню путь. Ця смерть Володимира Івасюка досі залишається загадковою, про неї ходять легенди, плітки і здогади, у яких вимисел переплітається з правдою. Офіційна версія слідства, яку було висунуто за півроку до його завершення, дуже сприяла цій загадковості: "Встановлено, що причиною смерті громадянина Івасюка В. М. було самогубство. Поширювані чутки про інші обставини смерті композитора є вигадкою". Народився відомий композитор на Буковині в містечку Кіцмань. З малих літ навчився грати на скрипці. Наслідуючи батька, письменника Михайла Івасюка, Володимир почав записувати народні пісні, а мелодії обробляти. Перші свої пісні "Я піду в далекі гори", "Колискова для Оксаночки" написав у сімнадцять років для шкільного вокально-інструментального ансамблю, який сам і створив. Навчаючись у медінституті, продовжував писати пісні. Володимир Івасюк є ровесником "Бітлз", або так званої ліверпульської четвірки, що в другій половині ХХ ст. стала справжнім музичним символом. Саме тому він творчо переосмислив ідеї "Бітлз", щоб перенести їх на українське підгрунття. Ось так було закладено початки молодіжній українській музиці. Спочатку з'явилася "Червона рута", потім зазвучав "Водограй". Пісні стали популярними у всьому світі, виконувалися грузинськими, польськими, чеськими, японськими ансамблями. Тоді всі зрозуміли, що в Україні народилась естрада європейського рівня. Коли після смерті митця виходила третя найповніша збірка пісень Володимира Івасюка, Софія Ротару у передмові писала, що його музика була породжена красою людей, чарівністю синіх гір та дібров, бо вони надихали його надзвичайно вразливе серце. Вона також зауважила, що творче спілкування з композитором було справжнісіньким святом. Незважаючи на таке коротке життя, Володимир Івасюк встиг дуже багато. Він залишив нам 150 пісень, симфонічні сюїти, камерні твори, музику до театральних спектаклів. Але успіх митця, звичайно, порадував не всіх. Він був талановитою людиною, а тому мав багато недоброзичливців та ворогів, які постійно посилали скарги та доноси на нього. Та врешті-решт все стало на свої місця. Композитора посмертно відзначили Національною премією імені Тараса Шевченка, яка є найвищою нагородою в нашій державі. "Червона рута" ж стала не тільки піснею, а й фестивалем, який відкрив 90% сучасної української естради: Руслана Лижичко, Олександр Пономарьов, Віктор Мороз, гурти "Кому вниз", "Брати Гадюкіни". |