Становлення музики як мистецтва. |
Надзвичайно важлива роль музики в житті суспільства. Вона може з великою силою виражати те, чим живуть люди: радість і горе, мрії про щастя, заповітні сподівання.
Музика проходить складний шлях від її творця до слухача: крім того що її створюють і записують спеціальними знаками, музику необхідно ще виконати. Отже, музиці притаманні два етапи творчості: "первинний" - композиторський і "вторинний" - виконавський.
Становлення музики як самостійного виду мистецтва відбувалося поступово. За доби Середньовіччя музика як професійне мистецтво розвивалася у царині релігійної культури.
У період Відродження сформувалися сучасні принципи нотного запису, виникли мистецтво виконання й система професійної музичної освіти.
Доба Просвітництва збагатила музичну культуру творчістю таких титанів, як Л. ван Бетховен, Й. С. Бах, В. А. Моцарт. Класиками вітчизняної культури стали А. Ведель, М. Березовський та Д. Бортнянський, які заклали підвалини високопрофесійної хорової культури в Україні.
Для митців-романтиків музика стає пріоритетним видом творчості, адже вона має всі засоби для глибокого вираження внутрішнього світу, думок і почуттів людини. У 19 ст. відбулося становлення національних музичних шкіл у багатьох європейських країнах, яскравими представниками яких стали Е. Гріг - у Норвегії, Ф. Шуберт в Австрії, Р. Вагнер, Р. Шуман, Й. Брамс - у Німеччині, Ф. Шопен - у Польщі, М. Глінка та композитори-"кучкісти" - в Росії, Дж. Россіні та Дж. Верді - в Італії, М. Лисенко - в Україні.
У 20 ст. у свідомості творців музики відбулася своєрідна революція, утвердилися нові принципи музичного мислення. Засоби, що відрізняються підвищеною експресивністю, гостротою та різкістю звучання, запанували у творчості багатьох відомих митців: Б. Лятошинського, А. Шенберга, Д. Шостаковича, А. Онеггера, С. Прокоф'єва, І. Стравінського.
Протягом тривалого розвитку в музичному мистецтві сформувалася своєрідна система жанрів, які по-різному розкривали сенс людського життя. Музичний жанр - багатозначне поняття, що класифікує музику з огляду на її походження, умови виконання, особливості сприймання тощо. Звідси виводяться ознаки, за якими розрізняють музичні жанри. Так, за способом виконання це вокальні та інструментальні, сольні та ансамблеві, оркестрові й хорові музичні жанри. За місцем та умовами виконання: камерна музика (зародилася у домашніх салонах), симфонічна (лунає у великих залах). Також музика різниться за призначенням.
За авторством музику поділяють на народну і професійну. У свою чергу, розмаїття жанрів професійної (академічної) музики створює можливості для поділу на різні малі й великі групи, наприклад вокальну, інструментальну й музично-театральну.
Л. М. Масол.
|