М. І. Глінка в Україні |
Ви, мабуть, не раз з захопленням слухали ніжну, переливчасту мелодію української пісні «Не щебечи, соловейко»... Чи знаєте, що її написав геніальний російський композитор Михайло Іванович Глінка?
Українському народові безмежно дороге і близьке ім’я Глінки. Колись, в самий розквіт творчості композитора Україна сповнила його багатьма яскравими враженнями, почуттями, натхненням.
Ще в юнацькі роки Глінка виявляв інтерес до національної музики українського народу. Цьому сприяли часті розмови з товаришем по пансіону українцем Н. Маркевичем, а пізніше — задушевні бесіди з М. В. Гоголем.
Весною 1838 року М. І. Глінка виїхав на Україну, щоб відібрати співаків до капели, якою він диригував. Композитор відвідав Київ, Чернігів, Полтаву, Переяслав, Харків. Слухаючи в Києві хор митрополита, М. І. Глінка звернув увагу на молодого співака із свіжим, красивим голосом. Це був хорист С. Гулак.
Глінка забрав його з собою в Петербург. Там здібний юнак вчився і жив у Михайла Івановича. Згодом ім’я співака С. Гулака-Артемовського стало широко відомим не тільки в Росії, а й за кордоном. Під впливом основоположника російської класичної музики успішно розвивалися і композиторські здібності С. Гулака-Артемовського.. Його опера «Запорожець за Дунаєм» і досі не сходить із сцен оперних театрів.
Найдовше Михайло Іванович жив в селі Качанівка. Полтавської губернії. Тут, у мастку Г. С. Тарновського збиралися видатні діячі української культури. М. Глінка близько познайомився з художником Штернбергом — другом Тараса Григоровича Шевченка, з українським поетом Віктором Забілою. В Качанівці Михайло Іванович написав на слова В. Забіли дві пісні: «Гуде вітер» та «Не щебечи, соловейко». В них композитор передав дух і характер української народної музики.
Природа України, історія, побут і мистецтво українського народу назавжди залишили в душі Глінки найкращі спогади. Він мріяв створити симфонію «Тарас Бульба».
М. І. Глінка — великий народний композитор. Чи це звучить написаний ним величний, могутній хор «Слався» з безсмертної опери «Іван Сусанін», чи життєрадісна піднесена увертюра до «Руслана і Людмили», чи прекрасна мелодія будь-якого романса. музика Глінки завжди хвилює, вражає, викликає світлі почуття.
1957 р. |