Скарб нашого дитинства

У 1872 року Л. М. Толстой писав, що пісні, казки і билини наступні покоління читатимуть, доки існуватиме мова, якою говорить народ і в якій є звуки для висловлення того, що тільки може сказати поет, а І. Я. Франко порівнював казки з дрібними, тонкими корінчиками, які "вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і милозвучності".

Значною мірою звільнена від міфологізму, віри в сили численних богів і богинь, правителів трьох світів: підземного, земного і небесного, казка в основі своїй зберегла обрядові дійства наших далеких предків, одухотворення ними навколишнього світу і поклоніння силам природи. Слов'янська, зокрема українська, казка дійшла до нас у тій витонченій формі, яка становить драматичне оповідання, байку, притчу, анекдот, побудовані на стрімкості розвитку взаємин трьох типів персонажів (добротворців, злотворців і знедолених)) та подій, що розгортаються навколо них. 

Що ж таке казка як витвір мистецтва слова? На думку учених українська казка - це епічне оповідання чарівно-фантастичного, алегоричного і соціально-побутового характеру із своєрідною системою художніх засобів, які служать для героїзації позитивних та сатиричного викриття негативних персонажів.

Мова української народної казки позначена яскравим національним колоритом, однак не перенасичена надмірними барвами епітетів, синонімів, які іноді уповільнюють хід думок. 

Традиційність, або, як її інакше називають, обрядовість, вироблена багатьма поколіннями майстрів-оповідачів, має арсенал засобів, покликаних полонити слухачів, прилучити їх до змісту як учасників захоплюючої гри, цікавої вигадки.

Перші твори,близькі за художньою формою до казок, з'явилися ще в літописній літературі Київської Русі ("Початковий літопис"), але через складні політичні й культурні обставини фольклору України залишався поза увагою діячів науки та мистецтва тривалий час.

Лише 1869 - 1870 рр. з'являються перші випуски українських народних казок "Народні південно-російські казки" в упорядкуванні І. Рудченка, а 1878 р. у світ виходить другий том "Праць етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край" П. Чубинського.

У 1895 - 1899 рр. велика кількість творів народної прози опублікована письменником, талановитим ученим-мовознавцем, етнографом, який усе своє життя поклав на терен розвитку української культури, Б. Грінченком у трьох томах "Етнографічних матеріалів, зібраних у Чернігівській та сусідніх з нею губерніях".

90-ті роки 19 ст. - початок 20 ст. стали особливо плідними для казкознавства на західноукраїнських землях. "Галицькі народні казки" О. Роздольського, "Українські народні байки" (Звіриний епос), "Народні казки", "Баронський син в Америці. Вибір народних казок з образками Юліана Панькевича" В. Гнатюка та інші видання містили чималий потік сюжетів тваринного епосу, чарівних оповідей, виразно соціальних мотивів.

Л. Дунаєвська.