Народні ліричні пісні |
Народні ліричні пісні дуже своєрідні як за змістом, так і за художньою формою. Їх своєрідність обумовлена жанровою природою і конкретними умовами виникнення та розвитку. Тут ми маємо справу з ліричним родом поезії, відмінним від епічного за принципами відображення дійсності.
У ліричному роді передаються думки, почуття, настрої виконавців. На цей факт свого часу звернув увагу ще В. Г. Бєлінський. Він писав: "Епічна поезія вживає образи і картини для вираження образів і картин, які знаходяться в природі, лірична поезія вживає образи і картини для вираження потворного і безформного почуття, що становить внутрішню сутність людської природи".
Основне призначення народних ліричних пісень - у вираженні думок, почуттів і настроїв людини. На цю особливість вказували російські письменники і критики. Так, Н. А. Добролюбов писав, що в народних ліричних піснях "виражається внутрішнє відчуття, викликані явищами звичайного життя". Н. А. Радищев бачив у них відображення душі народної, скорботу душевну. А. С. Пушкін - "буяння удалое" і "сердечну тугу".
Ліричні пісні діляться на протяжні і часті. Їм властиве різноманіття емоційного настрою. Виділяють такі види ліричних пісень: трагічні, оптимістичні, сатиричні та гумористичні. Разом з тим ліричні пісні різноманітні за тематикою, а, в залежності від цього, і за героями. В основному вони присвячені проблемам сімейно-побутового життя селянства.
Ліричні пісні є своєрідним жанром пісенного фольклору. Включаючи мотиви символічного характеру, вони відображають світ почуттів і переживань людини. У піснях укладена щирість переживань людей, світовідчуття і властивість національного характеру.
Ліричні пісні - яскравий зразок художньої творчості народу. Вони внесли в національну культуру особливий художню мову і зразки високої поезії, відбили душевну красу, ідеали і сподівання народу, моральні підвалини селянського життя.
Фокеев А. Л. |