Розвиток літератури. Усна народна творчість. |
Ще до виникнення писемності у східних слов’ян існували: обрядові пісні, легенди, загадки, сказання, заклинання, епічні й ліричні пісні.
Від часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави до нас дійшли легенди й перекази, дружинні, святкові, весільні пісні, казки, колядки, прислів’я, приповідки, магічні заклинання й замовляння.
Чудовими пам’ятками були билини (старини). Найдавнішими, найбільшими за обсягом і най-вартіснішими в художньому та історичному аспектах вважаються билини Київського, або Володимирового, циклу. Оповіді в них пов’язані із стольним градом Києвом і його князем Володимиром Красним Сонечком.
Билини київського циклу складалися в 10-11 ст. Вони оспівують мужність і хоробрість богатирів, які боронили рідну землю від ворогів. У 13-14 ст. билини наповнюються новими сюжетами, пов’язаними зокрема з реаліями Галицько-Волинської держави: про князя Романа, Михайла Козарина та інших.
Початки літературного життя на наших теренах, крім уснопоетичної творчості, мали ще одне джерело - літературні твори нших народів, які через переклади церковнослов’янською мовою прийшли після впровадження християнства, передусім релігійні твори. .
|