Ревізор

В обідню перерву я забіг до кафе «Хвилинка». Став у чергу й почав уважно вивчати страви — хотів щось нашвидку перехопити. Увагу мою привернула шинка, що лежала за склом у холодильнику. Я аж облизав губи й подумав: «Оцей ласий шматок я зараз і умну з пивом!

 

Його я помітив одразу. Суворий вигляд, сива чуприна, велика тека а очі, наче лазери, так і нишпорять по кафе. Придивившись до нього уважніше, я сказав собі: «Семене, буде лихої Цей промацає тебе наскрізь!» Коли його погляд зупинився на шинці і він став оглядати її з усіх боків, у мене тьохнуло серце: таки побачив! У порції повинно бути 50 грамів шинки, а в мене ледь на сорок тягне! Потім очі його зупинились на мені, і я остаточно зрозумів: «Треба якось викараскуватися!!!»

 

Я взяв порцію шинки, чорний хліб, пляшку пива й подав продавцеві карбованця. Верткий буфетник відрахував мені здачу й сунув у жменю. Я зиркнув на неї і здивувався: «Овва, та тут зайві гроші!» Перерахував — 95 копійок. А мені належить всього 33. «Товаришу, ви передали мені шістдесят дві копійки...» Вертун здивовано поглянув на мене, як на дивака: «Не може бути!» Але я настояв на своєму й повернув йому зайві копійки.

 

Коли сьогодні дійшла його черга, я вирішив перевірити: «А може, і він бере?» Якщо дасть карбованця, поверну йому 95 копійок здачі. Візьме — значить клюнув! Але він не взяв! Прикинувся дурником, ніби не розуміє, що й до чого. Примусив мене прилюдно перелічувати гроші...

 

Побачивши його знову, я мимоволі здригнувся. «Семене! — волала моя душа. — Тепер він зазіхає на бутерброди з ковбасою, а вони ж удвоє менші! Тут уже копійками не відкрутишся!»

 

Коли, нарешті, дійшла моя черга, біля прилавка вже нікого не залишилося. Я замовив каву і два бутерброди з ковбасою. Дуже вже люблю московську ковбасу. Простяг продавцеві троячку — з мене належало 48 копійок. Він узяв гроші, схилився над ящиком і почав відраховувати здачу. Потім сунув мені в руку паку грошей. В мене виникла підозра: «Щось воно не те! Він знову помилився!» Уважно перелічив гроші — там було 49 карбованців 52 копійки. Трохи розгубившись, я запитав буфетника: «Товаришу, що з вами?» — «А що таке?» — стрепенувся той і сполотнів ще більше. «Та ви дуже бліді й передали мені зайвих сорок сім карбозанців...» Він став заперечувати — мовляв, усе нормально. Тоді мені довелося показати записку від дружини, яку вона залишила мені сьогодні вранці: «Юрчику! Знаю, що в тебе у гаманці свище вітер, тому залишаю тобі останню троячку, можеш витратити не більше п'ятдесяти копійок» передбачив: пред'явив мені записку від дружини, яка підтверджувала, що він бідний, як церковна миша, і примусив мене забрати 47 карбованців назад. Ну що ж, гаразд: якщо він знову прийде мене ловити, я його таки обдурю!

 

По кількох днях я знову завітав до кафе й на самому видному місці побачив новенькі ваги з табличкою: «Не віриш — зваж!» Цього разу я пообідав без будь-яких ексцесів — грошей мені більше ніхто не передавав. Тільки коли попросив бутерброд з російським сиром, буфетник чомусь запропонував мені зважити його, але я подякував і відмовився.

 

Кілька днів я напружено чекав цього ревізора. Нарешті, побачивши його, невимовно зрадів. Коли він став дивитися на бутерброди з сиром, я в душі розсміявся: «Семене, ми перемогли! Хай тепер шукає — дзуськи! Тепер усі порції точнісінько по 50 грамів. Не вірить — хай переважить, он і ваги стоять на видному місці. Тепер він мене не спіймає! Я вже на цьому ділі собаку з'їв!»

 

Юрій Краснощок

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...