Сягнули до екватора |
Самі клопоти з тим Рябиненком. Дня не проживе, аби щось не вигадати. Ото надумає — і відразу ж до бригадира з пропозицією: — Навіщо нам шити піджаки з трьома гудзиками? Краще з одним. — Молодець, Рябиненко! Про економію думаєш. Я доповім про твою рацпропозицію начальнику цеху.
Доповідає: — Знову Рябиненко. Пропонує шити піджак з одним гудзиком. Я прикинув: це дозволить нам зекономити за рік десять тисяч п'ятдесят гудзиків. За десять років можна викласти тими гудзиками стрічку довжиною у півекватора.
— Щодо екватора, то це ти той... А от про піджак з одним гудзиком треба подумати. Разом обмізкуємо. Зараз же піду доповім головному інженерові.
Доповів.
— То, кажеш, півекватора? Цікаво! З бригадиром придумали? Обгрунтуємо вдвох, згода? Я зроблю технологічні розрахунки. Але остаточно хай вирішує директор.
— А ви добре підрахували?— запитав директор.— Справді півекватора чи більше? Може, три чверті екватора? Сідай за рахівницю. Так... Так... Так... Приблизно півекватора. Цікаво, дуже цікаво! Масштабно мислите! Самі придумали? З начальником... І з бригадиром? А чи не забагато нас на півекватора? Нехай буде? То нехай!
Отже, чотири підписи... Сідайте й пишіть у трест, хай там вирішують.
Написали.
— Про екватор — це вони трохи загнули,— сказали в тресті.— А взагалі цікаво... Самі ми цього питання не розв'яжемо. Треба сісти й підготувати конкретного листа у дослідний інститут...
Роман Дідула
|