Ото щука!

— Гарна штука лисапет! — гукнув з кабіни колгоспний шофер Митько, осадивши біля дебелого дядька тритонку.

— Та гарна, бодай на ньому відьма каталася!

А воно справді кумедно збоку дивитись, як дядько на плечі несе переднє колесо з рулем, а в руках котить раму із заднім, а воно виписує такі кренделі, що дибає він за ним, наче хворий чи п'яний.

 

— Та що воно сталося, дядьку?

 

— Дай же сяду до тебе, потім розповім... Що та що! Щуку спіймав. Не повіриш... Під'їхав уранці до канави, іду берегом з вудкою, коли дивлюсь: у за-калабку стоїть, зануда, ну, як колода, і очима водить, мов сова. Та чого ти смієшся? їй-бо, кіл на дванадцять, а мо, й на вісім. У воді хіба розбереш? Я з переляку трохи у рів не вскочив.

 

 Потім швиденько на місток — зловив піскуна, а він, як на зло, ще й покусаний, та тут уже не до вибору. Нанизав його на трійничок — аби тільки, думаю, струна витримала.

 

Підкрадаюся й на тому ж таки місці тихенько під кущик закидаю. Нема та й нема, коли це — торк, та одразу як поцупить! Вудлище — в дугу і аж гуде, а я вперся обома ногами в ямку й міркую собі, що діяти далі, бо як шубовсну у воду — затягне аж до Черкас.

 

А вона, проклятуща; як поведе, як поведе! Думаю вже: хоч би лопнув поводок. Коли це затихла трошки. Підтяг її до берега та як смикону, що вона аж через мене і в коноплі. Полежав трохи, відсапався, тоді як гахну по голові підбором! Затихла. Схопив за зябра, їй-бо, не підніму. Підтяг до велосипеда, ні, брешу: підкотив до неї велосипед, пащеку розтулив і встромив їй у рота передню вилку, відтак перев'язав пащу мотузочком (я завжди з мотузочком ходжу, про всяк випадок), а хвоста до рами припнув.

 

Отак і поїхали. Тільки-но на місток викотив, аж вона, нечиста сила, воду відчула. Як рвоне, як заскрегоче зубами по залізу, пам'ятаю тільки, що попід поручнями летів.

 

Добре, що мілко. Загруз у мухляку по вуха, а штани аж на халявах опинились.

 

Вилажу, значить, струснувся, мов собака, дивлюся — щуки нема і велосипед — надвоє. Перегризла, чортяка!

 

— Кого, мотузок?

 

— Та ні, вилку перегризла! Бодай їй ніколи не плавати! Коли підтягнув штани, по кишенях мац-мац, а годинника нема. Замість нього — жабеня, квакає, мов транзистор.

 

 Знов у воду лізти забоявся: може, вона якась скажена (бувають і риби скажені). Повитрушував з чобіт муляку, викрутив одіжку... Та чого ти став? Їдь!

 

— Е ні, дядьку, годі, бо ви ще щось... вигадаєте. То я од сміху всіх гусей по дорозі подавлю!

 

— Ну, спасибі й за це. Стривай, знаєш, де це було? За містком отам, коло вибалочка. Може, й ти спробуєш... Я б і сам ще раз закинув, та у нас вдома ніхто щук не їсть, хай йому біс!

 

Микола Дахно

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...