Лісова пісня |
|
У кожного своя мрія. Власник мотоцикла марить автомобілем, рибалка — бачить уві сні щуку, а мисливець мріє про полювання з гончаками.
Зустрічаю знайомого.
— На полювання збираєшся?
— Аякже! Приєднуйся до нашої компанії.
— А собаки будуть?
— Ще б пак!
— Гончаки
— Звичайно! Рекса, Гекса і Полкан.
І ось пречудовий сонячний ранок. Грають фарбами осені переліски й поля. Шелестить під ногами жовте листя. А довкола така тиша...
Раптом з глибини лісу озивається ніжною флейтою Гекса, їй вторує Рекса і підспівує Полкан.
Я закляк на узліссі, вражений цією музикою. Забув геть усе: для чого я сюди йшов, навіщо брав рушницю. Жодна симфонія не справляла на мене такого враження.
Десь майнула козуля, стрімголов пробіг вепр, вихопився з кущів заєць і покотився волохатим колобком у яругу.
А мені до всього байдуже. Я замріяно слухаю лісову пісню, що то наближається, то віддаляється.
Вдома дружина цікавиться: — Заполював?
— Кого?
— Звіра.
— Якого звіра?
— Ну, зайця чи лисицю.
— Яку лисицю?
— Ти ж ходив на полювання?
— На полювання.
— І що там робив?
— Слухав музику...
Дружина вилуплює на мене очі: — Ти часом не той?.. Може, викликати лікаря?
Я тільки мовчки посміхаюся: хіба їй зрозуміти почуття справжнього мисливця!..
Анатолій Воропай
|