Домашній санаторій |
|
Тепле, лагідне літо. Хто не мріє в цей час про відпустку, про відпочинок десь на березі Криму, в долинах Кавказу чи на карпатських полонинах?! І ось, нарешті, довгождана відпустка. Одержавши відпускні, поспішаєте додому. Як легкоатлет, збігаєте на ганок свого будинку, відчиняєте двері й випалюєте: — Збирай-но, жінко, хутчіш чемодан! їду!
— Куди?
— У Крим, на Кавказ чи в Карпати! Відпочивати їду!
— А я? — ковтнувши гіркий клубок образи, запитує жінка.
Не поспішайте! В цей момент ви можете зробити фатальну помилку. Приголубте дружину й вигадайте обачну відповідь. Не доведи вас лиха година бовкнути: — Чого тобі їхати? У тебе й удома санаторій.
— Санаторій! — скипить дружина. — То будемо відпочивати разом!
Кепська справа. Ви зробили фатальну помилку. Тепер залишитесь без грошей і без відпустки.
Наступного дня дружина збудить вас ні світ ні зоря: — Уставай, підеш на базар!
Тицьне в руки гаманця і два порожні кошики: — Купиш капусти, цибулі, фаршу, лаврового листу, курку, сметани, олії, риби, кіло огірків та десяток яєць. Потім прихопиш у крамниці хліба, цукру, пляшку оцту, склянку томату, кільце ковбаси і на гривеник тюльки.
А коли вже виходитимете з дому, додасть услід: — Може, десь трапиться пилка, то купи. Набридло в сусідів позичати!
Ви людина непрактична: насамперед купите пилку, потім — томат. — А щоб тебе... — сердиться дружина й не на жарт нахваляється зварити на обід... пилку в томаті!
От ваш відпочинок і затьмарився. Єдина втіха — що більше відповідальних доручень не отримаєте.
Другого дня чистите картоплю, миєте посуд, стежите за плитою, крутите м'ясорубку. Вам хочеться плакати.
На третій день вибиваєте доріжки, пораєтеся з пилососом, обмазуєте замазкою шибки, миєте підлогу, прасуєте білизну. Настрій такий — хоч тікай з дому.
Та оскільки ви людина витримана, вам вистачає сили волі протягнути таким чином першу половину відпустки. Чим тільки ви не займаєтесь! Пиляєте дрова, граєтесь з дітками, замітаєте подвір'я і т. д. Нарешті, не витримавши, йдете у свій цех на завод.
— Ну, як відпочивається? — питає майстер.
— Спасибі, нічого. Тільки, будь ласка, дозвольте мені до роботи приступити.
— Чому? — дивується майстер. — У вас же ще цілий тиждень відпочинку. Та й компенсації не можемо сплатити.
— Не треба мені компенсацій! Безплатно, на загальне благо працюватиму.
Отримавши згоду, летите додому й урочисто заявляєте дружині: — Мене відкликають з відпустки. Термінове завдання.
Дружина загадково посміхається: — Ну, що ж, коли відкликають — іди... Тепер знатимеш, який у мене домашній санаторій!
Анатолій Воропай
|