Неприємна фаза |
|
Інспектор Н-ського квартирного відділу Тимофій Омелянович Печериця потрапив у дуже неприємну фазу: йому раптом запропонували підготувати лекцію на тему: «Бюрократизм — ганебний пережиток минулого». Отут і напало на Тимофія Омеляновича справжнє безсоння. На яких першоджерелах її побудувати?
«Бюрократизм треба викорінювати на практиці,— вирішив він. — Знайти десь живого бюрократа й покласти його, як то кажуть, на обидві».
Наступного дня товариш Печериця вирушив шукати конкретного носія того зла, що зветься бюрократизмом. Легко мовить «шукати»! А де ти його в наш час знайдеш? Де вони водяться, оті бюрократи?
Тут Тимофієві Омеляновичу спало на думку, що в фейлетонах найчастіше перепадає кербудам. «Звідси й почнемо», — подумав він і подався до будинко-управління, що було подалі від його району.
А спочатку, аби не викрити себе, настрочив заяву про те, що бажає працювати двірником.
Кербуд одразу прийняв товариша Печерицю, ввічливо поздоровкався і гостинним жестом запросив сісти. Уявляєте? І тут же простяг руку до заявилось воно починається, — зловтішно подумав Тимофій Омелянович.— Зараз, не читаючи, засуне в якусь шухляду й звелить прийти завтра. Чи щось збреше, аби відкараскатись. Отут-то й накрию його мокрим рядном...»
Але жорстоко помилився.
Кербуд уважно прочитав заяву, поклав її навкіс і почав виймати з кишені авторучку..
Уявивши себе з мітлою на вулиці, товариш Печериця миттю упрів і обома руками вхопив свою легковажну заяву.
— Віддайте назад! — перелякано прохрипів він.— Я передумав.
— Ну от... — скрушно зітхнув начальник. — І цей передумав! Котрий уже передумує?! Нещастя з цими кадрами, А шкода — з вас, по всьому видно, був би непоганий двірник! Ну що ж...
Проковтнувши комплімент, Тимофій Омелянович зрозумів, що його експеримент блискуче провалився. «Марні мої пошуки! — картав він себе. — Бюрократ тепер, напевно, пішов не той. Він і громадські доручення виконує, і на вечорах по-модному витанцьовує, і на стадіоні, разом з усіма, волає: «Шайбу! Шайбу!» Спробуй-но відрізнити його від нормальної людини!»
У такому невеселому настрої товариш Печериця повернувся до рідної установи.
Там за Тимофієм Омеляновичем відразу ж радісно посунула чимала юрба відвідувачів. Але безталанному лекторові було не до них.
— Я зайнятий... У мене... нарада! — кинув він і миттю зник за дверима кабінету.
У коридорі зчинилася веремія, — Ніякої тобі уваги до живої людини!
— І де вони тільки плодяться, отакі...
Але ті відгуки давно вже впливали на товариша Печерицю не більше, як скажімо, на слона дуля! «Вас багато, а я один. Не розірватися ж мені на шматки. Покричать та й прийдуть іншим разом — не вперше ж...»
Дмитро Вишневський
|