Розмова книговидавця з поетом

Незаслужено забутий жанр

А сталось так: я ніч не спав,

 за ніч поему написав.

Від А до Я вона моя.

Коли ж замовкли солов'ї,

я видавцю відніс її.

З тремтінням присуду я ждав,

і видавець мій так сказав:

— Від А до Б — усе слабе,

від Б до В — вже не нове

від Г до Д — в модерн веде.

Від Е до Є — мов не твоє,

а з Є до Ж язик твій лже.

Від Ж до 3 — нудьга гризе,

від 3 до И — кінці зведи,

від И до І — помилки дві.

Від І до Ї — згірчи її,

а з ї до Й — медку долий.

Від Й до К — конфлікт зника,

від Л до М — з чужих поем.

Від М до Н — в богему крен,

а з Н до О — в міщанське дно.

Від О до П — перо тупе,

від П до Р — герой умер,

хоч з Р до С ізнов воскрес.

Від С до Т — ні се ні те,

від Т до У — нема складу

Від Ф до X читач зітха,

а з X до Ц — кривить лице.

І тільки Ч ледь вируча,

а далі Ш ще потіша...

І хоч на Щ ти дав ляща м'яким особам,

 що на Ю,— поему в друк я не даю!

манера ж явно не твоя...

А я спитав:

— А як же Я?

(На Я стоїть моє ім'я...)

Р. S.

Мені все-таки й досі здається, що розділи і Ь я розв'язав у надзвичайно самобутньому стилі...

Владислав Бойко