«Ваш друг» |
Нема нічого приємнішого, як одержати анонімного листа. Читаєш його і п'єш насолоду. Скільки :в ньому ніжності й добрості!
Пише вам знайомий Панько чи Прокіп, то закінчення в таких листах завжди вульгарне: «Будь здоров, старий шкарбун. Тисну твою ратицю (у кращом/ випадку «лапу»).
Твій Панько».
А в анонімному листі все інакше: «Знаючи Вас як хорошу й чесну людину, яку глибоко шаную і поважаю, змушений довести до Вашого відома...» І підпис: «Ваш друг».
Чуєте? «Ваш друг». Жодної згадки про якесь там дурне копито чи ратицю. Таким листам не можна не вірити. А скільки вони користі приносять! Дякуючи анонімним листам, я все достеменно знаю про своїх сусідів. А без тих листів хіба я знав би про це? Де там! Зовні сусіди як сусіди. Не крадуть, не пиячать, і на розпусників не схожі.
Анонімного листа одержав я й учора. Крім усяких компліментів, автор сповіщав: «Хоч і дуже прикро, але мушу ранити Ваше серце сумним повідомленням: Ваша дружина зраджує Вас із військовим. Вчора я бачив, як вони цілувалися, а потім сіли в таксі й поїхали за місто...»
Я шаленів. Я метав громи й блискавки. З військовим!.. Хоч би з цивільним, а то, клята, поласилась на погони... Головне, що нікого було відлупцювати за зраду, нікому потрощити ребра-кості, бо я... ще не одружений.
Андрій Бобюк
.
|