Спогади артиста

На сцені треба жити, а не грати, — казав Станіс-лавський. Їй-бо, мав рацію. Мистецтво не терпить гри, штукарства, підробок і кривлянь. Сміятись — так до кольок, плакати — то справжніми слізьми, битись — так битись. Щоб усе було справжнє, природне. І гіркі сльози, й синяки. Тільки тоді глядач нам повірить.

 

Пам'ятаю, виступав я в сільському драмгуртку. Вже зіграв десяток ролей, а успіху чортма. Отак поплещуть для годиться, та й усе.

 

— Неприродно в тебе виходить, — каже, бувало, режисер Федько. — Ходиш по сцені, наче спутаний, монологи виголошуєш, як п'яний паламар. Перевтілюйся! Вживайся в образ!..

 

Говори собі, думаю. Добре, що ти граєш ролі лю-бовників, тому й пригортаєшся та цілуєшся природно, а мені припадають ролі як не хитрих шинкарів, то сердитих свекрів. Дайте мені справжню роль — тоді...

 

І дали. Розучили п'єсу, в якій я мав грати роль пекаря. Монологів та діалогів мало, слів теж, зате треба було строщити калача і станцювати соло тропака.

 

Мушу сказати, що до їдла й до танців я був таки зух. За успіх не журився. У призначений день перед спектаклем пішов до продавця Олексія, позичив білого халата і ярмулку. (Гардероб наш був бідний, і реквізит доводилося приносити з дому чи позичати). Не дуже охоче продавець дав своє вбрання: «Не можу, — каже, — дали знати нишком, що днями мас нагрянути комісія з облздороввідділу, можуть заглянути й до мене в крамницю...»

 

«Не журись, — втішаю я, — поверну ціленький і чистенький».

 

Якось та дав. За це на спектакль пройшов безплатно.

 

Перед спектаклем я навмисно не полуднував, щоб природніше ковтати того калачиська, і вийшов на сцену у формі. Голод відчував. Ярмулка була якраз по мені, а халатисько, як на біду, задовгий. Чи то продавець був вищий за мене, чи я був на аршин нижчий за продавця, але факт фактом: халат був мені аж до п'ят.

 

Хтось порадив підрізати, та я не Погодився, — чужа річ. Хай буде й такий, думаю, справа не в одежі, а в грі.

 

кось занадто перегнувся і правою ногою наступив на ліву полу халата. Почувся тріск, сцена й зал з глядачами майнули кудись угору, і я, ламаючи рогачі та кочерги, з усього розгону торохнув у бутафорську піч. Фанерна піч мене не витримала, і я разом з нею загуркотів аж в оркестрову яму... Оркестр замовк. Опустили завісу. Зал здригнувся від овацій: «Браво! Браво-о! Бравіс-сімо-о-о!..»

Вибрався я з-під уламків і вдарив об поли руками. Власне, вдарив об одну полу, бо другої катма. Відірвав її, окаянну, під час танцю...

Зажив я слави, а мороки ще більше. На другий день приніс-таки лихий ту комісію. Заглянули вони до мого благодійника в крамницю і всукали бідоласі штраф. Застали горопаху в подертому халатиську і без ярмулки, яку я так і не відшукав після спектаклю.

 Автор Андрій Бобюк

 

 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

        Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...