Прийшла біда негадана й незвана — Підвода з мосту впала у бурхливий вир. Несе товар вода весняна,
Ось-ось на дно затягне, у кушир. — Насамперед рятуйте чемодана!..— Хтось з кручі басом науча.— Бо він — Івана Хомича!.. Як так, то геть вагання — Усі за чемоданом вплав. Вода ж весняна — це не баня... Нарешті хтось таки впіймав, Несе на берег тріумфально, гордовито, Б’ючи зубами дзвінко дріб. Вода ж тим часом, ревучи сердито, Втопила все — і крам, і мед, і хліб. — Пусте!.. Дрібниця!.. Не вішайте носи!..
Відкрили чемодан... А щоб тобі сказиться!.. Лежали там... старенька майка і труси, Зате не прості, а Івана Хомича.
Мораль не будемо рубати ми з плеча, Лиш скажем для годиться: Нехай ця байка вам присниться, Коли у вир потрапить чемодан... Микити Кузьмича.
Автор Віктор Лагоза |