Свиня заскочила в город І там набила шлунок під зав’язку, Через плече зробила поворот І ну в ставу вминати ряску,
Ступила крок чи два назад, Угледіла — у паркані діра чимала, Залізла в сад І груш поїла півчувала. Відкриті вздріла двері в льох — Туди негайно повернула рило... Але: — Ох-ох!.. У животі кольнуло, ніби шило. Свині пустили кров, Утявши вуха майже половину. Півдня ветфельдшер мучився, колов То тут, то там, то бік, то спину. Та ба! Усе те всує — Ряба Ось-ось в тойбічне царство попростує. — Кінець, немає вороття — Остання мить настала. Кажи скоріш: чого не встигла за життя, Чого б іще бажала?.. — Чого?— в очах свинячих смерті каламуть Щезає на хвилину.— Не встигла в льох я зазирнуть... І перекинулась на спину.
Автор Віктор Маркович Лагоза
|