|
|
|
Залізши на Паркан і сохнучи на вітрі, Щербатий Горщик нашіптував Макітрі: — Який дивак оцей Паркан... У нього з давніх пір оте ведеться: |
|
Детальніше...
|
|
|
— Ой, вибачте! Автобус хитнуло, і я вхопився за ручку вашого портфеля — думав, що то бильце сидіння.
— Ет, пусте. Буває.
— Ухопився й думаю — бильце ж має бути гладеньке, а це шорстке. Що б воно таке? Коли зирк — ваш портфель... То ви вже не відмовте в люб'язності, вибачте.
|
|
Детальніше...
|
|
Прийшла біда негадана й незвана — Підвода з мосту впала у бурхливий вир. Несе товар вода весняна, |
|
Детальніше...
|
|
Ввічливішої людини, як перукар Ліверко, я не зустрічав. Побувати у нього є перукарні — задоволення; і постриже, й поголить, і про життя-буття розпитає, і свіженьким анекдотом почастує. Не встигнете всістись у крісло, як спритні руки Ліверка обмотають вашу шию чистим фартушком, над вухом задзижчить електромашинка і заклацають ножиці.
|
|
Детальніше...
|
|
За те, що полюбляв занадто тишу, Що випустив із кігтів мишу, Вхопив лозини Кіт: Не тільки спина — І лапи, і живіт |
|
Детальніше...
|
|
Подарунок на день народження |
|
Тиждень я сушив собі голову над тим, що подарувати дружині на день народження. Духи, каблучки — все це вже було... Цього разу я вирішив її вразити. Зварю святковий обід і пригощу свою Марію Петрівну найсмачнішими стравами. Це для неї буде найкращим подарунком! Може, вона, зрештою, перестане прискіпуватися до мене: «У всіх чоловіки як чоловіки, а в мене...»
|
|
Детальніше...
|
|
|
|
<< Початок < Поп. 1 2 3 4 5 Наст. > Кінець >>
|