Гумор і сатира

Довгий час я почував себе, ніби той затурканий фелах з Аравійської пустелі, який здіймає руки догори й просить у пророка Магомета дощу. Я теж благав води, але... гарячої. І просив її не в аллаха, а у кербуда.

Самі клопоти з тим Рябиненком. Дня не проживе, аби щось не вигадати. Ото надумає — і відразу ж до бригадира з пропозицією:

— Навіщо нам шити піджаки з трьома гудзиками? Краще з одним.

— Молодець, Рябиненко! Про економію думаєш. Я доповім про твою рацпропозицію начальнику цеху.

— Гарна штука лисапет! — гукнув з кабіни колгоспний шофер Митько, осадивши біля дебелого дядька тритонку.

— Та гарна, бодай на ньому відьма каталася!

А воно справді кумедно збоку дивитись, як дядько на плечі несе переднє колесо з рулем, а в руках котить раму із заднім, а воно виписує такі кренделі, що дибає він за ним, наче хворий чи п'яний.

Зустрілися колишні однокласники: один — худий, другий — товстун.

Худий — це, пробачте, я. У свої п'ятдесят років я ще, нівроку, підтягнуто-елегантний, як Тарапунька, бігаю стометрівку, танцюю, і взагалі, як іду вулицею, на мене молодиці оглядаються.

Народна бувальщина

Заповзятий автотурист містер Піткін (а може, то був містер Томпсон чи Максуел — точно не знаю, бо в паспорт йому не заглядав) мандрував по Україні. І сталося так, що цей турист перевищив дозволену швидкість і тернувся об МАЗ із причепом, завантаженим дубовими колодами.