Із своєї дзвіниці |
|
Денис Руденко
Ведмідь куняв, поснідавши раненько. Аж гульк — Лисиця мчить раденька. — Мишуню рідний, новина яка! Від курника забрали вже Сірка! — А де ж тепер його барліг? — На пасіку взяли, 'щоб вулики стеріг. — На пасіку? Ну і щаслива псина! В меду купається, як в молоці дитина: І їсть медок, І п’є медок, Лягає спать на щільничок... — Чому так думаєш, старий дивак? — Чому? Бо я робив би так. |