Як Зайчисько закохався |
|
Павло Глазовий
Молоду Лисичку Заєць У гаю зустрів, Подивився їй у вічі І отетерів. Ледве мовив: — Будь, Лисичко, Жінкою мені.— А Лисичка-жартівничка Відказала: — Ні! В тебе шкіра Зовсім сіра, В мене — золота, Я хвостата, ти ж, нещасний, Майже без хвоста. Ти такий неоковирний, Я, мов пух, легка. Подивись, яка у мене Талія тонка!
Кілька днів ховався Заєць У густих кущах. Від нещасної любові Змучився й зачах. — Вмру,— сказав,— на цьому місці, В цім чагарнику...— І почав копати яму Лапами в піску. Раз копнув, копнув удруге, Раптом чує — цок! Придививсь — лежить у ямі Золота шматок. Хтось колись у злу годину Там зарив його... Взяв Зайчисько скарб у руки І сказав: — Ого! Заживу тепер я, братці, Кумом королю. Я ж люблю гульнути добре! Я ж комфорт люблю!
Йде Зайчисько над рікою, Аж бур’ян тріщить, А у нього під пахвою Золото блищить. Тут Лисичка стриб з горбочка Й стала перед ним, Зачарована блискучим Зливком дорогим. — Ти тепер,ласкаво каже,— Справжній багатій. Я за тебе вийду заміж. Ти навіки мій. Подивись, яка я гарна І яка легка! Подивись, яка у мене Талія тонка! — А Зайчисько гордо пирхнув: — Не мели дурниць! Я тепер купити можу Тисячу Лисиць.
Байка нібито простенька, А мораль тут є: Зайве золото не тільки Зайчиків псує. |