Роман у віршах "Маруся Чурай"

Роман Ліни Костенко "Маруся Чурай" - панорамномасштабний твір. З кипучого культурного і політичного життя України XVII століття поетеса взяла один острівець - драму окремої людини, а висвітила трагедію народу, показала переживання сучасника і його страх перед майбутнім.

Вітчизна - головний образ роману. За спиною кожного з героїв стоїть рідна земля з її трагічною долею. Історія України тісно переплітається з сюжетною лінією життя Марусі. Через весь твір проходить почуття любові до рідної землі, яка перед читачами постає не тільки діамантовими малюнками пейзажів, що вмальовані у картини життя героїв, а мозаїкою людських доль (як вигаданих, так і історичних), які усі разом становлять історію народу.

Тривоги і болі того часу читач відчуває у смутку вечірньої Полтави після суду над Чураївною. Болить за рідну землю серце Івана Іскри, який поспішає до гетьмана зі звісткою про небезпеку, яка нависла над Марусею Чурай - над піснею рідного краю.

Віддавши належне позитивній ролі козацтва в історії України, авторка не обійшла увагою й її темних сторінок: як пересторога для нащадків лунають у романі згадки про Павлюка, Наливайка, Чурай, Байду Вишневецького, які стали жертвами зради своїх земляків, що бездумно віддали своїх онуків у неволю.

Філософськи сприймає читач образ вітчизни. Він не залишається байдужим ні до горя людей, які стали жертвами загарбників, ні до руїн, що спричинили війни, ні до долі героїв; у нього виникає потреба допомогти народові стати рівноправним і гідним серед інших народів, а рідній землі відродитися у слові й красі.