Музей Григорія Савича Сковороди

Музей СковородиСеред численних історико-культурних пам'яток стародавнього міста Переяслава-Хмельницького виділяється оригінальною архітектурою меморіальний музей видатного українського філософа-гуманіста і поета Григорія Савича Сковороди. Створений на честь 250-річчя з дня народження, він висвітлює життя і творчість письменника, його перебування на Переяславщині. Експозиція музею розміщена в колишньому колегіумі, де 1753 р. Григорій Савич читав лекції з поетики. Вона починається із залу, в якому особливу увагу привертає постанова Ради Народних Комісарів РРФСР від ЗО липня 1918 р. про спорудження пам'ятників видатним людям, підписана В. І. Леніним.

 

Ім'я Г. С. Сковороди назване в одному ряду з іменами М. В. Ломоносова, Д. І. Менделєєва. Тут же — висловлювання Л. М. Толстого і Т. Г. Шевченка, які були одностайні у високій оцінці Григорія Савича як людини й філософа. У центрі залу на фоні старовинних рушників і килима — скульптура Г. С. Сковороди у вигляді мандрівника з палицею.

 

Праворуч від вестибюля — клас філософії та богослов'я, експонати якого розповідають про перебування Г. С. Сковороди на Переяславщині. Цей період у житті поета знаменував початок його педагогічної діяльності й водночас дерзновенних творчих пошуків, був випробуванням стійкості переконань і характеру.

 

Великий інтерес викликають портрет філософа роботи невідомого художника XVIII ст. і книги, якими користувався Григорій Савич: «Слова и речи» Ф. Прокоповича, твори М. Ломоносова тощо.

 

Малюнок Ю. Химича зображує Вознесенський монастир, в одній із келій якого мислитель написав «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной» для Переяславського колегіуму. В основу твору покладені лекції з поетики, що користувалися великим успіхом у бурсаків. Просто й зрозуміло, багато в чому зовсім по-своєму Г. С. Сковорода розповідав учням про будову всесвіту, природу, землю й науку, про людину та її розум, відстоював власні принципи моралі, які заперечували церковні. Закоханий у рідний край, свій народ, він прищеплював учням безмежну любов до батьківщини, виховував чесність, зневагу до багатства й титулів. Прогресивні просвітительські ідеї, що їх проповідував Г. С. Сковорода, призвели до відвертої сутички з єпископом — настоятелем колегіуму, котрий наказав викладати курс поетики за старим звичаєм. Філософ відповів, що знавці поезії визнали його твір правильним, і нагадав єпископу латинську приказку: «Одна справа єпископський жезл, а інша — смичок музиканта», підкреслюючи його необізнаність у питаннях поезії. За наказом вельможного невігласа рукопис твору було знищено, а самого автора за «непристойні розумування» звільнили з колегіуму. Пре ці та інші події з життя Г. С. Сковороди розповідають малюнки художника XVIII ст. І. Павловича.

 

Через усе життя проніс поет любов до музики, до фольклору. Він успадкував її від матері, перейняв від кобзарів і лірників. У музеї представлені музичні інструменти XVIII ст.— ліра, кобза, цимбали, бандура, якими досконало володів Григорій Савич.

 

Син малоземельного селянина-козака, просвітитель завжди був тісно зв'язаний з народом. Маючи немало знайомих серед духівництва, котрі намагалися схилити його на свій бік, він назавжди обрав свій шлях — з бідними і в одному з віршів так і заявив: «Жереб мій із бідняками». Видатний мислитель вірив, що народ рано чи пізно, але неодмінно прокинеться від сну і піднесе меч гніву проти кріпосників. Його пророчі слова підтвердило грізне народне повстання 1768 р. — Коліївщина.

 

Після звільнення з колегіуму Г. С. Сковорода п'ять років працював домашнім учителем у маєтку переяславського поміщика С. Томари. Тогочасний побут дозволяють уявити поміщицькі меблі, літографії за малюнками А. Рігельмана, картина 3. Гагена «Ярмарок». За шість років, прожитих на переяславській землі, Г. С. Сковорода написав багато творів, в основному поезій, об'єднаних згодом у збірку «Сад божественных песней». Тематика її різноманітна: це філософська лірика, вражаюча сатира, пісні, де слово й музика злилися воєдино. Сатирична десята пісня збірки «Всякому городу нрав и права» спрямована проти експлуататорів. У народі вона швидко стала улюбленою, її охоче виконували кобзарі й лірники. Ідею цього вірша використали у своїй творчості І. П. Котляревський, Т. Г. Шевченко та ін.

 

Найсильніше враження на численних екскурсантів справляє клас поетики, келія, бібліотека. Співробітники музею відтворили майже у первісному вигляді обстановку келії, в якій жив Г. С. Сковорода, інтер'єр навчального закладу того часу. Масивні, понад метр у товщину, стіни класу, високі, напівовальної форми вікна, зрізані у склепінні. Ніша у стіні, де зберігалися навчальні посібники. Столи й лави, на одній стіні — ікони, на іншій — одяг бурсаків. Кафедра й крісло вчителя, класна дошка. На столах — книги. Відвідувачів не залишає відчуття, що спудеї—учні колегіуму — тільки-но вийшли з класу, де слухали Григорія Савича, який розповідав про поезію Гомера, Есхіла, Овідія, про погляди Арістотеля, М. Коперника й М. Ломоносова. У лекціях поета вони вловлювали осуд схоластики й догматичних канонів творення поезії.

 

У похмурих стінах класу не раз лунали мелодійні звуки народних пісень, породжуючи думи про правду і кривду, про волю. Хоч учні мали різне соціальне походження, вони з великим інтересом слухали Г. С. Сковороду, бо в жодній «Піїтиці» не було того, про що говорив молодий учитель.

 

Робочим кабінетом Г. С. Сковороді часто служила бібліотека, де він готувався до лекцій. Філософ-просвітитель у думках звертався до великих учених — Б. Спінози, Р. Де-карта. З глибини віків приходили Епікур, Сенека, Плутарх, Ціцерон, Горацій. Тут він насолоджувався поетичною мудрістю Данте Алігієрі. Рідкісні видання XVIII — XIX ст., старовинні меблі: шафи, секретер, стіл, крісла — відтворюють атмосферу тієї епохи.

 

Екскурсія по музею продовжується у приміщенні молодших класів колегіуму. Бурсаки навчалися тут три роки: вивчали граматику, синтаксиму, елементарну математику, а потім переходили до старших класів, де студіювали поетику, риторику, богослов'я, філософію, латинь. Експозиція розповідає про останні роки життя Г. С. Сковороди, проведені в мандрах, серед народу. Цей період висвітлюють картини, твори графіки й народного декоративного мистецтва. Так, літографія А. Базилевича «Сон» розкриває погляди Г. С. Сковороди на тодішній суспільний лад Росії. Вірш «Фабула» ілюструється літографією В. Лопати, а малюнок М. Чорного «У ранню дорогу» показує мандри філософа по Україні. Особливий інтерес викликає картина Є. Лученка «Зустріч із монахами», що зображує момент, коли на пропозицію прийняти духовний сан і віддати свої знання церкві Григорій Савич відповів: «Досить і вас, стовпів необтесаних!»

 

Великі заслуги Г. С. Сковороди у розвитку української прози. Він написав збірку «Басни Харковскія», що складається з 30 творів. У них возвеличується дружба, любов, розум та інші позитивні людські риси. Сюжети більшості байок взяті з тогочасної дійсності, з життя і побуту рідного народу. Поет пропагує працю за покликанням, високі моральні якості й водночас різко засуджує паразитизм поміщиків, духівництва. Скульптура малих форм, домоткані рушники, мальована скриня, писані тарілки чудово ілюструють ці твори поета.

 

За рішенням ЮНЕСКО в 134 країнах світу відзначалося 250-річчя з дня народження видатного українського просвітителя, філософа й поета. У музеї представлені ювілейні документи: повідомлення про створення ювілейного комітету, постанова ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР про святкування ювілею Г. С. Сковороди в республіці, ювілейне видання його творів, меморіальні медалі роботи Г. Кальченко, скульптура І. Кавалерідзе, книги про життя і творчість мислителя з дарчими написами авторів тощо.

 

Богато років минуло відтоді, як по кімнатах колегіуму ходив Г. С. Сковорода, але й сьогодні здається, ніби він тільки що був тут. Про це пишуть численні відвідувачі музею, і як своєрідне завершення експозиції сприймається запис членів урядової ювілейної комісії: «Сковорода — великий син трудового народу, вийшов з його надр, жив його життям і віддав на службу йому свій великий талант ученого, філософа, поета. Його творчі досягнення є надбанням усіх народів, які в братній сім'ї прокладають шлях у світле комуністичне майбутнє всьому людству».


 

Останні статті


  • Козацький куліш: історія та рецепт приготування в мультиварці

    Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.
    Детальніше...
  • Під зеленими шатами

    Ні, рідко хто так умів полонити серця людей, як Леонід Павлович.   Одних він брав за душу своєю чарівною посмішкою, інших — словом теплим, променистим...   Дівчата з їдальні — ті, наприклад, нахвалитися ним не могли:
    Детальніше...
  • В гостях і дома

    Сонце низенько, вечір близенько... У конторі колгоспу «Широкі лани» сидять члени правління і чухають потилиці: у нагальній справі потрібен голова колгоспу, а його нема.   На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він?
    Детальніше...

Найпопулярніше


  • Українська література кінця 19 початку 20 ст.

    Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою.
    Детальніше...
  • Музика в житті людини

    Кожна людина звикає з самого народження чути музику. У кожного є улюблений стиль музики, музика, яка розслабляє і та, яка напружує. Всі ми вже давно помітили, що роль музики в нашому житті досить велика, музика може впливати на наш настрій, заспокоювати нас піднімати настрій і так же погіршувати його.
    Детальніше...
  • Архітектура України 19 початку 20 ст.

    Від середини 18 ст. в Україні з’являються споруди з елементами класицистичного стилю. Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими і стриманими) і чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення.
    Детальніше...