Мистецтво готики

Немає чіткої межі між романським і готичним стилем. У творах XII століття (золотий період романського мистецтва) іноді помітні елементи готичного стилю.

Розвитком продуктивних сил феодального суспільства, послабленням ролі феодалів, посиленням монархічної влади, утворенням комун, зростанням міст зумовлений перехід до готичного мистецтва. У цей час також загострюється боротьба між знанням і вірою, між наукою і релігією.

Елементи народної творчості щедро використовуються у готичному мистецтві. Набувають реального змісту людські образи, посилюється їх психологічна і індивідуальна характеристика.

Архітектура в цей період залишається панівним видом мистецтва. З'являється каркасна система. Вона і ознаменувала появу готичного стилю в зодчестві. Великі вікна полегшували масу стіни, а нервюри (виступаючи ребра, які сходилися на опорних стовпах) зменшували вагу склепіння. Склепіння стало легшим, тепер весь тягар припадав на опорні стовпи. Для їх зміцнення, особливо в місцях, де була сконцентрована вага склепінь, зовнішня стіна підпиралася контрфорсами. Вагу найвищого (середнього) склепіння з обох боків на себе приймали аркбутани або напіварки, які були перекинуті над дахом бокових нефів (більш низьких).

Вершиною готичної архітектурної системи стало культове будівництво. Саме в соборах зосереджується в цей час громадське життя. Тут укладалися перемир'я після війн, читалися університетські лекції, чинилися судові розправи, відбувалися засідання міського магістрату, розігрувалися театральні містерії.

Будували собори вже не монастирі, а цехи ремісників на чолі яких був головний майстер (йому підлягали спеціалісти різних професій). Ці майстри були високоосвіченими людьми. Готичні собори демонстрували синтез скульптури, живопису, архітектури. Вікна заповнювали вітражі, площини фасадів були щедро оздоблені пластикою. На стінах були зображення фантастичних істот - змій, драконів, риб, химер. Форму скульптур мали навіть водозливи. З боків порталів собору, у галерейках верхнього ярусу розміщували різні статуї. Вибір сюжетів і розташування статуй було регламентоване церковними догмами. Центральний фасад західного порталу присвячували Христу, лівий - певному святому, правий - мадонні. А ще на порталах розміщалися алегоричні зображення пір року, місяців. Як бачимо, реальні образи поєднувалися з символічними церковними. Так звана роза (кругле вікно, рама якого була виконана з різьбленого каменя) була обов'язковим елементом порталу.).

Вітражами прикрашалися готичні вікна (своєрідні живописні композиції з різнобарвного скла.

В монументальних спорудах Франції другої половини XII століття знаходимо стильові ознаки раннього готичного мистецтва (у Лані, Нуайоні, Суасоні). У формуванні готики відігравали значну роль дві області - Шампань і Іль-де-Франс.

Собор Паризької богоматері (Нотр Дам де Парі) став завершенням мистецьких пошуків ранньої готики. Розпочалося будівництво собору у 1163 році, а завершилося в середині XIII століття. П'ятинефна базиліка вміщувала 9000 чоловік під час святкових церемоній.

Збудований у центрі Парижа на острові Сіте, який утворений течією річки Сени, собор гарно вписався пейзаж міста. Пишно оздоблений західний фасад, прилягає до площі. Членують стіну нижнього ярусу три перспективні портали. Скульптури, які знаходяться в нішах над порталом, утворили "галерею королів". Вище, у центральній частині - вітражні вікна, що наповнюють приміщення голубовато-рожевим світлом. Стрільчасті арки розміщуються по всій площині фасаду від основи до третього ярусу.

Ці арки надають будівлі стрункості, легкості. Дві стрункі башти вінчають західний фасад.

Вертикалі також підкреслено в інтер'єрі. Вікна і арки у верхніх ярусах видовжені ще більш.

Шартрський собор (1194 - 1260 рр.) має важливе значення в історії готичної архітектури. Три низьких портали, високі вежі, які підкреслюють силует фасаду, велика роза, високі вікна другого ярусу - усе це справляє глибоке враження. Бічні нефи сприймаються як єдине просторове ціле.

Одним з найкращих творінь високої готики є Реймський собор. Споруджувався він протягом століття (1212 - 1311 рр.) У його будівництві брали участь такі майстри - Гоше де Реймс, Жан де Луп, Жан з Орбе.

На місці, де був закладений собор (за легендою), хрестили першого короля франків Хлодвіга. У Реймському соборі свій меч освячувала Жанна д'Арк. Тут коронувалися французькі королі.

Собор в Ам'єні (1218 - 1268 рр.) належить до найпізніших пам'ятників зрілого готичного мистецтва. Цікава приповідка існувала серед французьких будівничих: "Хто хоче побудувати найдосконаліший собор, той повинен взяти від Парижа фасад, від Шартра башти, від Реймса скульптуру, від Ам'єна поздовжній корабель".

Значні масштаби будови (45 м. - висота нефа, 145 м. - довжина) були забезпечені досконалими конструктивними прийомами.

Гармонійною пропорційністю, багатством декоративних форм відрізняється від інших пам'ятників готики капела Сент Шапель (1245 - 1248 рр.), що у Парижі.

Особливості конструкції та незначні розміри споруди дали можливість уникнути масивних аркбутанів - фасад капели вражає легкістю та витонченістю. Високі стовпи-стебла, що переходять у нервюри склепіння оточують інтер'єри капели. Вітражі наповнюють приміщення мерехтінням бузкових, синіх, червоних барв.

Інтенсивно розвивалося у середньовічній Франції і цивільне будівництво. У час пізньої готики в Парижі та ін. містах країни було збудовано багато житлових будинків, ратуш, приміщень для цехів, розвивалася оборонна архітектура. Маленьке містечко Мон Сен Мішель, що розташоване на острові біля узбережжя Нормандії стало яскравим прикладом монастирської готики.

На мистецтво Німеччини значно вплинула французька готика. Романські традиції довго зберігалися у німецькій архітектурі. Монументальністю і простотою відзначалися композиції споруд. Найбільш часто зустрічалися одно баштові собори.

Процес становлення готики, позбавленої романських впливів відбувається у 30 - 40-х роках XIII століття. Церква св. Єлизавети в Марбузі є найвідоміший пам'ятник цього перехідного періоду. Усі три нефи церкви за висотою однакові. Дві великі башти з чотиригранними високими шатрами здіймаються над західним фасадом.

Стрільчасте вікно замінює готичну розу. Скромне оздоблення екстер'єру: площини бокових стін і фасаду заповнені тільки контрфорсами, що підкреслюють аскетичний вигляд будівлі.

Вплив мистецтва Франції на німецьке готичне мистецтво яскраво проявився у споруді Кельнського собору (1248 - 188- рр.). У соборі широкий центральний неф та багата скульптура.

З часом стала дуже поширеною цегляна кладка, що застосовувалася в північних районах Німеччини. Поєднання кольорових полив'яних плиток з рельєфною цеглою створювало живописний ефект.

В будівлях готелів і ратуш виявляються особливості німецької цивільної архітектури. На оздоблення інтер'єрів будівничі звертали особливу увагу. Скульптурні зображення розміщувалися в приміщеннях.

Бурхливого розвитку готичний стиль з кінця XII століття набирає в мистецтві Англії. Становлення готики в Англії збігається з піднесенням економіки і централізацією країни. В цей час починає формуватися англійська національна культура.

XIII - XIV століття це час розквіту готичної архітектури. Зменшення висоти будов і збільшення довжини є характерним для церковної архітектури. Склепіння соборів невисоке, немає роз на фасадах. З усіх боків стіни зовні пишно оздоблювалися. Також свої особливості мають інтер'єри. Створює урочистість складне сплетіння нервюр на склепіннях.

В англійській архітектурі готичний стиль зберігається довше ніж країнах Західної Європи. Поступово консервуються його форми, стають більш витонченими.

Кентерберійський собор це один з перших пам'ятників англійської готики. Французький будівничий із Сана у 1175 році почав перебудову його хорів. Впливи французької готики відчутні у композиції собору. Це і численні прибудови, наче нанизані на одну вісь, і східна абсида з обходом, і башти, що вінчають фасад.

У XIII - XIV столітті готичний стиль був поширений і в інших країнах. Елементами мавританського стилю збагатилися готичні форми в Іспанії. Міста Барселона, Толедо стали центрами іспанської готики. Для готичного стилю тут характерним є однакова висота нефів, значна ширина споруд, у вікон невеликі розміри.

В Італії у зв'язку з утворенням комун і бурхливим розвитком міст уже в XIII столітті виникає культура проторенесансу. Найдовше зберегла середньовічний характер архітектура. Найбільш яскраві пам'ятники того часу - собори Санта Марія Новелла у Флоренції, Сан Франческо в Ассізі.

Поширення набуває готичний стиль і в східній Європі (Польща та Чехія), а також у північній Європі (Нідерланди). Відомим чеським архітектором часів готики є Петер Парлерж, який збудував Карлів міст через Влтаву, собор св. Віта в Празькому граді (XIV ст.).

В Польщі збереглося багато готичних пам'ятників. Найбільш відомі - Ягеллонський університет і Маріацький костьол у Кракові. Були поширені ратуші, які складалися з дво-триповерхового корпусу та вежі з годинником.

Пам'ятники готичної архітектури до наших днів зберігають чарівну красу і поетичність.