Мистецтво Франції XX століття

У культурі Франції XX століття прогресує гуманізм і реалізм.

У цей період Франція дала людству видатних композиторів Д. Мійо, А. Онегерра, письменників Л. Арагона, Р. Роллана, А. Франса, скульпторів А. Майоля, А. Бурделя, художників А. Марке, А. Матісса, а також стала батьківщиною багатьох формалістичних течій у літературі й мистецтві.

В напрямі будівництва нових типів споруд і житлових комплексів розвивається архітектура Франції. Зростання промисловості,застосування науково-технічних досягнень зумовлює використання будівельних матеріалів - скла, сталі, заліза. Конструктивно-функціонального характеру набуває архітектура в цей час. На її розвиток впливає використання залізобетону. Житловий будинок на вулиці Франкліна в Парижі, який споруджений Огюстом Перре (1874 - 1945 рр.), був однією з перших таких споруд.

Ле Корбюзьє (1887 - 1965 рр.) здійснив в архітектурі справжні відкриття, одним з перших він почав використовувати залізобетон.

Ле Корбюзьє висунув ідею про створення "Сонячного міста". Він реалізував свої пропозиції в африканському місті Немура та в Індії, в столиці штату Пенджаб Чандігарсі.

В післявоєнні роки характер архітектури випливав з потреби реконструкції старих та відбудови зруйнованих центрів. Досвід будівництва в м. Гаврі (керівник О. Перре) мав великий резонанс. Внесення змін в забудову Парижу було зумовлене швидким збільшенням кількості населення. Ряд оригінальних споруд з'явився у 1950 - 1960-ті роки, наприклад, підвісний міст у гирлі Сени, будинок радіо і телебачення (проект А. Бернара), будинок ЮНЕСКО (проект М. Бройєра).

Центром художнього життя Франції був Париж. Тут мешкали і працювали митці, що належали до різноманітних мистецьких шкіл.

Один з художніх критиків у 1905 році, побачивши яскраві картини, які були виставлені в паризькому осінньому Салоні, обізвав їх дикунськими. Мистецьке спрямування, що представляли А. Дерен (1880 - 1954 рр.), М. Вламінак (1876 - 1958 рр.), А. Матісс (1869 - 1954 рр.) з того часу дістало назву фовізму (fauve (фр.) - дикий).

У роботах фовістів відсутня дія, але присутній внутрішній зв'язок поз, зображених ліній і кольорів.

Картина А. Матісса "Червоні риби" зберігається у Москві у Музеї ім. О. С. Пушкіна. Акваріум, круглий стіл, квіти, червоні рибки серед зелені за склом - усе дихає легким, радісним настроєм, насичене спокійною рівновагою, ясністю ліній, чудовою грою кольорів.

Бажання вдихнути у мистецтво сонячну радість, молодість було характерним для Матісса. Він малював грацію й пластику людського тіла, інтер'єри з вікнами, які виходять у квітучі сади, пейзажі півдня, передавав звучання музики, чіткі ритми танцю. Художнику були цікаві загальне сприйняття життя, його барв і форм, а не конкретні деталі. Це видно на картинах А. Матісса "Музика", "Великий червоний інтер'єр", "Танець", "Блакитна ваза", "Азія", "Іспанський натюрморт". У роботах Матісса колір переважає серед зображальних засобів. Загальний емоційний тонус його картин створює декоративне трактування кольорів.

Альберт Марке (1875 - 1947 рр.) в XX столітті став співцем французького пейзажу. Малював він краєвиди Парижу (площі, архітектурні ансамблі, квартали, набережну Сени). Також Марке любив малювати море з силуетами вітрильників.

Відомий художник Фернан Леже (1881 - 1955 рр.) вбачав майбутнє образотворчого мистецтва у синтезі з архітектурою, а також у розвитку монументальних форм. В 1920-ті роки формується стиль митця. На творчість художника вплинуло знайомство з архітектором Ле Корбюзьє. Леже експериментує в галузі синтезу мистецтв, він виконує декоративні панно. До тем, що розкривають загальнолюдські ідеї митець звертається у циклі робот "Відпочинок. Слава Давіду". Герої його творів сповнені оптимізму, майстерності, життєвості.

Пабло Пікассо (1881 - 1973 рр.) - видатний французький живописець, кераміст, графік, скульптор у розвитку мистецтва відіграв значну роль. Надзвичайно складна вся його творчість. Пікассо вважають засновником формалістичних напрямів.

Про трагічне життя людини розповідають перші твори Пікассо ("Дівчинка на кулі", "Побачення", "Старий єврей з хлопчиком", " Жіночий портрет").

Пікассо відчув небезпеку фашизму одним з перших. Відгуком на бомбардування фашистами маленького містечка Герніки, що в Іспанії, стала картина "Герніка".

"Голуб миру" та численні плакати, які були присвячені конгресам захисників миру належать до відомих творів Пікассо.

Велика графічна спадщина свідчить про постійні пошуки художника. В ілюстраціях до творів Елюара, Бальзака, Овідія, циклах малюнків "Мінотавромахія", "Майстерня скульптора" він стає глибоким філософом і водночас тонким ліриком.

Імена художників А. Фужерон та Б. Таслицький відомі за межами Франції.

Актуальним є мистецтво Бориса Таслицького. Він звертається до образів сучасності ( цикл картин "Алжір-52").

Реалістичною спрямованістю характеризується творчість Андре Фужерона. Його картини користувалися успіхом ("Слава Андре Ульє", "Парижанки на ринку" та інші).

Цикл картин "Країна шахт" народжується під впливом подій у шахтарських районах. Відзначаються реалізмом, гострою спостережливістю полотна "Велосипедисти", "Молодий шахтар", "Діти вугільного краю", "Пенсіонер", "Сортувальниця".

Продовжив традиції свого вчителя О. Родена скульптор Еміль-Антуан Бурдель (1861 - 1929 рр.). До найкращих зразків художньої культури підніс французьке монументальне мистецтво цей скульптор.

Свій перший монумент Бурдель присвятив загиблим у війні 1870 - 1871 рр. (1893 - 1902 рр.), він славив в алегоричній формі Францію-матір, яка у важкий час підтримала своїх синів.

Завдання й принципи монументальної скульптури Еміль-Антуан Бурдель втілив в Буенос-Айресі в кінному монументі політичному діячеві Аргентини, генералу Альвеару. Алегоричні постаті Свободи і Красномовства, Сили і Перемоги, вміщені на цоколі, розкривають стійкість духу людини, її красу. Цей монумент має величний характер. Поза генерала особливо ефектна, до дії він закликає народ. Бурдель за своє життя створив багато монументів - "Франція", "Мадонна Ельзаса", пам'ятник польському поету А. Міцкевичу в Парижі.

Працював Бурдель і у галузі портрета. В його творчості особливе місце займали портрети видатних діячів культури. Твори Бурделя виявляють гуманістичне ставлення майстра до світу.

Арістід Майоль (1861 - 1944 рр.) - відомий скульптор. Його статуї "Ніч", "Середземне море" виражають глибокі людські ідеї та відзначаються спокійною архітектонікою. В своїх роботах скульптор прославляє фізичну досконалість, здоров'я, людське тіло. Статуї митця "Іль-де-Франс", "Флора", "Помона" відображають його захоплення духовною силою, творчою енергією народу.

Також слід віднести до видатних французьких скульпторів XX століття П. Ніклоса (1879 - 1958 рр.), Ж. Бернара (1866 - 1931 рр.), Ш. Деспіо (1874 - 1945 рр.).

У французькому мистецтві велику роль відіграє графіка. Паралельно з книжковою ілюстрацією, плакатом, естампом розвиваються сатира, карикатура. Традиції французької графіки Стейлена, Дом'є продовжили Л. Мітельбер, Камба, Ж. Еффель.